На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Сповідь літа

Роман Миронов, 01.10.2017 року



Я би проспав цілу вічність.

Все менше друзів, і все більше болю.

Так хочеться замовкнути з імлою,

Відвідати ранкове потойбіччя.

Ніхто мене від себе не врятує,

Ніхто мене від смерті не спасе.

Я знов і знов зрікаюся небес,

Та чи людині отаке пасує?

І що робити нам, сумним,

У кого є лише самотність

І погляд незворотній між рівнин?

Куди подітись від тривкого болю?

Я зачиняю вікна дрімоти,

Жоржини квітнуть, там і ти.

І тиша вдосвіта тендітна.

Цей біль пройде,

Гірчить полин,

Настане сповідь літа.



01.10.2017

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Окайда , Ігор Стожар. 63
( написати коментар )
Окайда
2017-10-02 11:29:27
Не пасує. Треба радіти безцінному дару життя!
(відповісти)
( написати коментар )