На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Небажання

Шон Маклех, 03.10.2017 року



«in geschlossenem licht

trieb ich dem abschied entgegen

die ruder bereitgelegt

sie zuruckzugeben»

(Hannes Vyoral)*

Місто клаптиків неба –

Місто якого ніколи не існувало,

Ніде і ніколи

Крім хіба що темних куточків

Уривків пам’яті скрипаля-блукальця,

Що грає між дахами і вікнами

У світ нездійсненого

Все ті ж мелодії дощу.

Коли я чую його музику:

Рапсодії жовтого листя,

Зникає докучливе бажання –

Тікати з міста холодного дихання,

Де світло зачиняють у комірчинах,

У скриньках з вирізаним ножем візерунком,

Де світло замикається в коло –

Зачароване, замкнуте і нескінченне.

Місто розтинає ріка

У мінливому світлі сутінків:

Там злагодив я човник,

Щоб плисти назустріч прощанню.

І вкотре,

Вкотре торкались весла

Води цієї холодної річки часу

Але завжди

Я повертався назад –

В місто холодного дихання

Каменів кольору вічних сутінків,

Бо мушу я слухати

Голос кроків втомлених ніг

Взутих в шкіряні черевики

На вулицях мовчання.

Примітки:

* - «у замкненому світлі

плив я назустріч прощанню

весла приготувавши

щоб повернутись назад»

(Ганнес Віораль) (нім.)

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 48
( написати коментар )