На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Бажання

Шон Маклех, 03.10.2017 року



«die ratten mogen

in ihren lochern bleiben

das haus noch lange stehen…»

(Gerhard Jaschke)*

Бажання

Сповнює кожен листок

Осіннього дерева листомрій.

(Хоча, час їм уже облітати)

(Час змінювати колір)

(Час помирати)

Я хочу знати,

Чому так розходяться кола

В калюжах вітряного вересня,

Коли важкі ваговиті води краплі

Падають з сірого неба

(Не неба – чавунного дзвону)

(А вже йдуть дзвонарі,

Що будуть калатати реквієм:

Голос Неба.

Хоч жодний із дзвонарів

Не схожий на Квазімодо –

Реквієм.)

Тобі не пасує бути вульгарною,

А ти йшла калюжами віршів,

Чи то віршоподібних ієрогліфів асфальту

(Скільки років пройшло!)

Як добре знати

(Яка насолода!)

Бажання сірих щурів,

Що ховають свої чорні вологі носи

Серед тріщин минулого,

Серед пивниць вічного вчора,

Серед позавчора середи

(Місто, де кожна П’ятниця Скорботна),

Після якої інколи йде дощ

І настає четвер

(Молодість – теж четвер),

Знати

Бажання іржаводахих споруд

(Будинків – стіни цеглою),

Що вже тисячу літ

Кажуть сновидам: «Двері!»

(Тобі так не пасує дивитись на осінь)

(Але я про це тоді не сказав)

(Нічого)

(Хоча все навколо кричало

Про свої недоречні бажання

Навіть місто, якого немає)

Я загорнусь в чорний плащ,

Буду йти вулицями того вересового міста

(Вікна кольору вересу)

Один,

Доки не настане вічність.

Примітки:

* - «щурі бажають

лишитися у своїх норах

будинок – стояти далі...»

(Герхард Яшке) (нім.)

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 41
( написати коментар )