На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 16.

Анатоль, 03.10.2017 року



Вночі знов приснився дід. Цього разу вже було чути його голос, але Дая не могла зрозуміти змісту. Зрозуміла тільки одне слово - "приїжджай".

Вона проснулась. Тривоги як минулого разу не було. "А чому б і не поїхати?"- подумала вона. "І справді, верчусь як гімно в ополонці, а чого я досягла, що я знаю про світ, про життя? А мені вже 34". Вона перевернулась на інший бік і знову спокійно заснула.

Проснулась Дая пізно, сонце було вже високо в небі. "Проспала!"- подумала вона занепокоєно, "чому будильник не розбудив?" Нарешті вона все згадала і усміхнулась. - Так сьогодні і на пробіжку мені не треба!- вигукнула радісно.

- Вирішила я таки поїхати до батьків,- повідомила Дая ангела.

- Отакої, коли треба було - не хотіла, а зараз, коли є можливість рейтинг наростити, скориставшись увагою до такої неординарної події - вона вирішила їхати.

- Знаєш, ця, як ти кажеш, неординарна подія, щось змінила в мені. Ще пару днів тому я вважала б великою вдачею можливість в півтора рази збільшити кількість глядачів мого каналу, з двох до трьох сотень. А зараз все це здається мені якоюсь мишачою метушнею. В мене таке відчуття, що я й справді всі ці роки бігала як білка в колесі, нічого не бачачи, і думаючи, що це і є справжнє життя. І ось, нарешті, зупинилась і можу побачити щось важливе, щось недоступне мені раніше.

- Якщо вирішила - то їдь. Але канал не кидай. Відпочинеш трохи, настрій зміниться, знов захочеш продовжити передачі.

- Канал поки ти підтримуй в робочому стані. Поміщай щось з попередніх передач, якісь новини, якусь корисну і цікаву інформацію, про природу побільше.

- Про природу є дуже хороші глобальні канали.

- От щоб моїм глядачам не потрібно було блукати серед мільйонів каналів, щось шукаючи, підбирай для них щось цікаве.

- Може ти й звідти, з суші будеш якісь репортажі вести.

- Побачимо. Камери я візьму, звичайно. А як зараз туди добиратись? Давно я вже не була за межами міста.

- Це не просто. Ти ж знаєш, що поїздки на сушу, мягко кажучи, не заохочуються.

- Та знаю. Але ж в мене батьки там, та й рейтинг дозволяє.

- Був би в тебе рейтинг відємний, то і батьки не помогли б. А твій рейтинг дозволяє робити дві поїздки на сушу в рік.

- Скільки років я не їздила, так в мене там накопилось...

- Нічого не накопичується.

- Не важливо, до кінця року я й не збираюсь два рази кудись їхати. А чим туди добиратись?

- Електрольотами.

- Але ж це довго.

- Не шукай комфорту поза межами міста.

- Скільки ж це часу летіти?

- Десь добу приблизно.

- Це капець. Та сто років тому швидше літали.

- Електрольоти в два, а то й в три рази повільніші за реактивні літаки. Нема зараз транспорту на спалюванні вуглеводів. Та й це ти тільки в Київ прилетиш, а як і чим звідти добиратись я й не знаю.

- Як це ти не знаєш?

- Суша - зона обмеженого сервісу Системи. Можна лише на розповіді подорожуючих орієнтуватись.

- І що ж вони розказують?

- Конкретно про Україну?

- Ну я ж туди їду.

- Населення біля двох мільйонів.

- Два мільйони на всю Україну? В пять разів менше ніж в нашому місті?

- Населення зосереджене в основному десь в десятку міст, які ще частково обслуговуються Системою.

- Що значить частково обслуговуються?

- Там ще працюють термоядерні електростанції. Є ще якийсь електротранспорт, людям видаються продукти і одежа.

- Харків входить в цю десятку?

- Входить.

- А транспорт між містами? Мені ж треба ще якось до Харкова добратись.

- Наскільки я розумію якогось регулярного транспорту нема.

- Кошмар. Що ж сталось з Україною? Колись же, за мого дитинства вона була найрозвиненішою, наймогутнішою країною світу. Хмарочоси буквально виростали з землі на кілометрову висоту. З надміцних кварцево-корундових композитів. Виростали з датчиками напруг в стінках, з "нервовою системою", з циркуляцією по судинах і капілярах стінок рідини з молекулярними машинами для автоматичного ремонту пошкоджень чи укріплення місць з сильним навантаженням. Виростали мости і швидкісні траси на естакадах, в прозорих трубах. Дорога від Харкова до Києва займала менше години. А підземними магістралями між містами перевозились вантажі. Вирощувались автомобілі і літаки з легких і надміцних алмазних нанотрубок і фулеренів, з врощеною нервовою системою на основі алмазних напівпровідників... Що ж сталось?

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 25
( написати коментар )