На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 30.

Анатоль, 09.10.2017 року



- Пішли вже вечеряти,- на порозі кабінету появився батько. - Ну що, переглянула? Знайшла щось?

- А Анатоль був програмістом?- спитала Дая.

- Та ні. З чого це ти взяла?

- Бачу писав якісь програмки.

- Ні, ну ясно, що він і програмками грався, і контролери програмував для якихось своїх експериментів чи іграшок. Але ж це не називається бути програмістом. Він і копійки не заробив ніколи на програмуванні.

- Чому?

- Платили ж за роботу, а не за грання. А він не любив ні вчитись, ні працювати. Любив повторювати, що от природа ніде нічому не вчиться, не працює, а лише грається собі в переставляння атомів, а он скільки цікавого зробила.

- Але він міг програмувати?

- Ну, знав якісь там оператори чи то на Фортрані чи то на Паскалі, міг писати на них якісь процедурки чи алгоритми, але кому це потрібно? А вчити те, що потрібно було він не хотів.

- А що потрібно було?

- Сі плюс-плюс, наприклад, Яву, Точку-нет... Постійно всякі програмістські технології добавлялись.

- А чому він їх не хотів вчити?

- Казав, що нема в цьому ніякого сенсу, що все можна і на Фортрані написати, чи що там в нього було.

- А це не так?

- Самому гратись на чому завгодно можна, але якщо в фірмі працює багато програмістів і кожен виконує якусь частину спільного проекту, то тут вже проблема сумісності на першу роль виходить. Та він навіть процедурки на Паскалі лінувався писати. Написав собі програмку, щоб програмувати, перетасовуючи пальцями кубики, які зображали команди, оператори, процедури, об’єкти, методи, алгоритми, підпрограми... Казав, що це зручно для програм, здатних еволюціонувати. Ще й вірусів додавав у свої програми, щоб міняли їхній "генетичний код". Називав вірусів інструментами еволюції.

- І воно працювало?

- А що там такого? Це елементарно, дитячі забавки. Він, правда, ще оптимізатори туди добавляв.

- Що це таке?

- Програми оптимізації коду. Вони теж були з генераторами євристик, з мутаціями "генотипу" і теж еволюціонували. Тож початкову програму взагалі можна було набрати хаотичною купою кубиків, а оптимізатор її міняв, використовуючи лише критерій наскільки ефективно вона справляється з своїми задачами. І взагалі казав, що всяка складна, а тим більше розумна програма повинна мати свій внутрішній оптимізатор, що і мозок у сні займається оптимізацією. Таким способом він хотів еволюціонуючий штучний інтелект зробити.

- Ти це бачив?- Дая показала батьку папку з назвою "Проект АІ - Альтернативний Інтелект".- Зверни увагу на дату.

- А-а,- засміявся Макс,- пам’ятаю, це коли ми на першому курсі були. Вирішив Анатоль гурток з розробки штучного інтелекту організувати, з планами в фірму вирости. Зібралось тоді 5 чи 6 першокурсників... Весело було.

- Що саме весело?

- Все весело, зібрання весело проходили. Ми, звичайно, не ставились до цього серйозно. Та й програмування весело виглядало. Анатоль на Паскалі писав, а ми в інституті С і С++ вивчали, тож пробували перекласти написане ним на Паскалі на С++ чи С.

- І як, виходило?

- Не зовсім. Пам’ятаю Олексіс якусь процедурку чи підпрограмку написав. Анатоль сказав, що на Паскалі напише в 10 разів коротшу і вона працюватиме в 10 разів швидше. Посперечались. І таки написав.

- А хіба Олексіс з вами вчився? Він же старший. І що за ім’я якесь грецьке?

- Він раніше в якомусь інституті в Києві вчився, і там в секту Синів Божих вступив, тож Анатоль його став Олексісом називати. Потім кинув той інститут, з рік чи два десь пропадав, а потім в Харківський політех поступив, на той же курс, що і я.

- А чому ж ви не виросли в фірму.

- Це теж смішна історія. Почали ми в вересні, і вже до Нового року була готова програма озвучення текстів українською мовою. Анатоль казав, що перший штучний інтелект повинен бути україномовним. Він навіть плакат на стіні повісив: "Перший штучний інтелект розмовлятиме українською".

- Ну і?

- Хотілось щось заробити на цій програмі, щоб стимул був для подальшої роботи. Тим більше, що програма була дуже хорошою. Але фірми з випуску дисків не брались її випускати, хоч і випускали набагато гіршої якості російськомовні синтезатори. Тож вирішили пробивати це діло через міністерство освіти. Міністерство освіти випускало якісь навчальні програмки і, судячи з документації, платило за них розробникам величезні гроші. Порядка мільйона гривень і більше. Наша ж програма була незрівнянно складнішою, тож і ми сподівались хоча б на мільйон. В Анатоля сестра працювала в тих колах. От вона пішла до міністра, розказала про таку справу, міністр доручив заму цим зайнятись, зам скликав якусь комісію і запросили нас на ту комісію демонструвати програму. Демонстрація пройшла успішно і на цьому справа застопорилась. Почались якісь незрозумілі затягування. Після того, як сестрі добре попсували нервів цими затягуваннями їй прямо сказали, що хочуть 90% відкату. Сто тисяч теж були тоді великі гроші, але Анатоль був людиною принциповою і в результаті не отримали нічого. Після цього ентузіазм студентів опустився до нуля, оскільки вони зрозуміли, що Анатоль і гроші - речі несумісні. І навіть якби вдалось зробити штучний інтелект і чарівну паличку на додачу, з цього можна було б мати лише моральне задоволення. А тут ще й почалась сесія... Після цього Анатоль вже не пробував організовувати фірми чи продавати свої програми, а замкнувся і грався сам чимсь.

- Ти знаєш хто така Ая?

- Програма штучного інтелекту, що й затіяла технологічну революцію.

- А пам’ятаєш як звали дівчинку, що оголосила в 2020 війну русскому міру?

- Я думаю це вона і була. Просто в такому образі появлялась на екранах.

- А тепер подивись сюди,- Дая відкрила папку "Проект АІ" на сторінці "Ая - програма штучного інтелекту".

- Ти хочеш сказати, що це Анатоль її написав?

- Зверни увагу на рік - 2017.

- За три роки до тих подій? Цікаво, цікаво. Але пішли вже вечеряти, а то ми заговорились тут з тобою.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 29
( написати коментар )