На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 34.

Анатоль, 16.10.2017 року



- І що ви тоді стали робити?

- Це стало для нас шоком. Ми вже звикли до того, що є реалізаторами її програм, а тут лишились ніби без керівництва. Зібрались глави Великої Четвірки, запросили керівників важливих дочірніх фірм і підрядників і почали планувати, що нам далі робити.

- А політиків не запросили на цю нараду?

- Політики тоді вже ніякої ролі не грали. Та й раніше ми на них мало зважали.

- І що ж ви вирішили?

- А що ми могли вирішити? Все вже було зроблено. Все вже було організоване в дві потужні системи - Систему Збереження і Безпеки і Систему Розвитку і Поширення. Перша була орієнтована на безпеку Землі, людства, життя на Землі. А друга орієнтована на розвиток, на пізнання світу, на створення нових форм життя і розуму, на поширення життя і розуму в космосі.

- Може, це і було помилкою розділення на дві системи управління? Може саме таке розділення і зарізало перспективу розвитку для людства?

- Це не були ізольовані системи. Технологічні досягнення, одержані Системою Розвитку, впроваджувались і в Системі Збереження.

- А навіщо було робити дві системи, а не одну?

- Всяка централізація має як свої переваги так і свої недоліки. Для вирішення різного типу задач бажано мати свої автономні системи. Тут не лише питання ефективності управління, а й надійності.

- Чим же для людей краще таке розділення?

- Задачі збереження і розвитку суперечать одна одній. А що таке Система? Це величезний штучний інтелект. А як ми знаємо інтелект - це завжди тільки слуга. Слуга інстинктів і ідеологій. В основу системи збереження можна покласти лише інстинкти, тобто незмінні установки, які неможливо переписати, і ніяк не ідеології.

- І які ж це інстинкти?

- Установки на збереження людей, Землі, інших форм життя на Землі, що не являють собою загрозу для людей і інших видів. А для розвитку життя і розуму такі установки не годяться. Бо розвиток - це зміна, поява нового, а не збереження існуючого. Для освоєння космосу, для поширення в космосі люди мало придатні. Для цього створені і розвиваються більш відповідні форми життя і розуму. Для цієї системи потрібні інші установки, інші "інстинкти" - це орієнтація на пізнання світу, на побудову моделей світу, на науку, технології, на зміни, на поширення, експансію в космос.

- Хіба пізнання світу, наука, технології, відкриття, експансія, хіба це чуже для людини?

- Але ж ми говоримо не про людину, а про Систему, якою її зробити. В людини інстинкт САМОзбереження, збереження себе. Чи правильно буде закладати такий і в Систему? Людям це б не дуже сподобалося б. Їм бажано, щоб Система дбала про їх безпечне і комфортне існування. Але це не повинно зупинити розвиток, появу нових, більш розвинених форм життя і розуму. А для нових форм теж повинні бути інстинкти їх збереження. Тому й логічним було розділити Систему на дві.

- І закрити людству шлях до розвитку.

- Ми виростили кілька міст в океані спеціально для заняття людей науками і технологіями.

- Ага, гуртки юних техніків, як сказав Макс Браун. Яка там в тих містах наука порівняно з колайдером навколо Місяця, чи з обсерваторіями в космосі, що складаються з тисяч величезних дзеркал і багатокілометрових антен.

- Дані з них доступні і людям на Землі. А те, що будують і обслуговують наукові станції в космосі штучні форми - це зручно, люди для такої роботи мало придатні.

- Мрією людей було стати безсмертними. І як це реалізувалось?

- Технологічні можливості для цього є. Тут проблема іншого плану. Це повинно узгоджуватись з розмноженням. Десять мільярдів людей на Землі і так забагато. А якщо всі стануть безсмертними і будуть безконтрольно розмножуватись... Який в цьому сенс? Цінний якісний розвиток, а не кількісний ріст. Тому й вибрали певний оптимум. Обмежили розмноження, одна людина має право на одну дитину і кожен, в принципі, може стати Безсмертним, набравши певний рейтинг.

- Це лише в принципі. А на практиці лише один на мільйон. Скільки всього зараз Безсмертних, десять тисяч?

До речі, а чому ти не Безсмертний? Ти ж був біля витоків цих подій.

- Я не захотів. Не бачу сенсу. Що я міг зробити в житті - я зробив. Вже років зо двадцять нічого суспільно корисного не роблю, живу собі, порпаюсь в оранжереї і в своїй памяті. Який сенс вічно цим займатись?

- Ти був на вершині. Мені важко судити про почуття таких людей. А в мене поки що є азарт заробляти рейтинги. Вже наблизилась до того, що мої передачі транслюватимуться не в межах міста, а по регіональному каналу. А там, дивись, і по глобальному. Та й Безсмертною охота стати, чи хоча б Небожителем.

- До речі, Софійка Небожителем стала.

- А чому я про це не знаю? Вона приїжджала сюди до вас?

- Ні. По телефону сказала.

- От порося. Для Небожителів же нема обмежень, вони можуть коли завгодно куди завгодно літати.

- Ти теж можеш два рази на рік на сушу приїхати, а скільки разів за останні пятнадцять років була тут?

- Якби я стала Небожителем, то обовязково б зразу прилетіла. Та й ти погоджуйся стати Безсмертним, бо до кого ж мені тоді прилітати? Ні, все-таки це несправедливо, що не кожен може стати безсмертним.

- Чому ж, в принципі-то кожен, але не на Землі. Є така космічна програма як "Ковчег". Кораблі-міста відправляються назавжди в далекий космос, щоб десь біля інших зірок заснувати цивілізації. Тож кожен може стати безсмертним, пройти відповідну підготовку і полетіти.

- Чомусь мені з Землі не хочеться нікуди летіти. Тим більше назавжди. Може коли постарію, а вмирати неохота буде. Стаючи безсмертними, вони омолоджуються?

- Звичайно. Там поступово йде перебудова всього організму. Тому в людини відчуття, що вона все ще залишається самим собою, хоча насправді зміни значні відбуваються.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 42
( написати коментар )