На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 36.

Анатоль, 18.10.2017 року



Зранку Дая почала готувати записи про поїздку, а батько зайнявся пошуком блоків живлення для ноутбуків. Через пів години він прийшов з оберемком блоків.

- Ну що, попробуємо?

- Підключай, я не знаю як цим користуватись.

Ноутбуки не вмикались.

- Взагалі-то я так і думав,- сказав Макс. - Флеш память за тридцять років розряджається.

- Так що, нічого не можна буде прочитати?

- Оптичні диски думаю що можна буде. Треба знайти тільки на чому їх подивитись. А от магнітні диски ноутбуків і флешки напевне треба буде читати на фізичному рівні, на логічному навряд чи вийде. Це, звичайно, якщо воно буде того варте.

- Давай почнемо з оптичних, а там подивимось.

- Добре, я попробую. Є в мене в Харкові старий знайомий, що грається електронікою, може в нього щось є.

Макс поїхав в Харків, захопивши кілька дисків для проби, Дая відправила ангелу записи поїздки і вирішила політати на електрольотику. Здалеку виднілись хмарочоси Харкова, що простягались на кілометрову висоту.

"Політаю серед цих кварцо-корундових джунглів" - вирішила Дая. "Цікаво, чи живе там хтось тепер?"

Місто здавалось вимерлим. Лише навколо пунктів роздачі їжі і одягу було якесь життя. "Сумно це все"- подумала Дая і вирушила додому.

На виїзді з Харкова вона побачила батькову машину, він теж повертався вже додому. "Чи з трофеєм?"

Ззаду, на деякій відстані від батькової машини їхала ще якась. "Якісь гості? Туди ж якоїсь великої траси нема"- здивувалась Дая. Вона стала здалеку спостерігати. Чужий електромобіль доїхав до розвилки, яка вела до Максового маєтку, постояв трохи і повернув назад. "Ну ми за тобою теж прослідкуємо"- вирішила Дая. Вона дістала свій глобальний телефон, викликала вигляд автомобіля з супутників і ввімкнула режим стеження.

- Ну як, щось знайшов?- спитала батька вже вдома?

- Знайшов, оптичні диски можна буде переглянути.

- Тебе тут теж хтось вже знайшов.

- В якому сенсі?

- В географічному. За тобою з Харкова якась машина їхала, і коли вони побачили куди ти поїхав, повернули назад.

- Я бачив якусь машинну, але думав, що вони далі поїхали.

- Ні, біля розвилки постояли, пересвідчились, що тут дорога тільки до твого маєтку і поїхали назад.

- Зараз дрона вишлю прослідкувати за ними.

- Не треба, я глобальнику режим стеження задала. Ось дивись, вони вже на полтавській трасі біля Люботина.

- Схоже наші старі знайомі з Полтавської Республіки. Чимсь ми їм не сподобались.

- Чи навпаки, комусь машинка твоя дуже сподобалась. Вона примітна, от вони її й вислідили в Харкові.

- Тепер треба чекати гостей,- задумливо сказав Макс.

- А є тут якась влада, поліція, демони?

- Ні, нічого цього нема. Це ж зона часткового обслуговування Системою. Електрика, їжа, одяг - от і все, весь сервіс.

- А хто ж за порядком слідкує, за дотриманням правил? Повинні ж бути демони чи якісь людські органи.

- Демони лише оберігають від зумисного пошкодження електростанцію, метро і пункти обслуговування.

- А якісь людські організації?

- Є якісь локальні комітети самооборони. В основному біля пунктів обслуговування. Та, власне, практично все населення біля цих пунктів зосереджене.

- Що вони собою являють?

- В основному банди, якими керують люди, що люблять владу над іншими. Колись вони взагалі хотіли, щоб видача продуктів через них йшла. Але тут Система проявила твердість. Видачею займаються роби, а демони слідкують, щоб ніякі банди не присвоювали собі цього права.

- Може все ж звернутись до демонів за допомогою?

- Вони не будуть робити того, що не в їх компетенції.

- А що ж нам робити, якщо завтра приїдуть сюди з кулеметами, зенітками і протитанковими комплексами?

- Для початку треба знати їхні плани. Запустимо дрони розвідники.

- Так вони вже збили одного.

- Не такі. Є в мене менші, в вигляді горобців, голубів, ворон.

- Так в них же, напевне, дальність невелика.

- Їх доставить швидкісний дрон, який буде ретранслювати їхні передачі, а сам знаходитись за пару кілометрів від їхньої бази.

- Так може і моїх бабочок можна туди доставити? Вони можуть і в приміщення непомітно залетіти і там все бачити і чути.

- Так і зробимо. Горобці будуть зовнішню розвідку вести, бабочки внутрішню, а ворони транслюватимуть передачі на дрон.

- Ух, кадри будуть!- В Даї не було страху, лише спортивний професійний азарт.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 47
( написати коментар )