На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 38.

Анатоль, 20.10.2017 року



- Так що, їдемо полювати на дронів?

- Перекусити треба спочатку. Ну і подивимось що там наші горобці розвідали.

- А що ти їм доручив?

- Знайти їхній склад з боєприпасами. О, схоже вже знайшли. Та тут в них цілий арсенал, і протитанкові комплекси, і зенітні. Феєрверк знатний буде.

- А чим ми їх підірвемо?

- Такими зарядами, як міну підірвали. Дуже зручні, маленькі, потужні, направлена комулятивний струмінь.

- Так дрон же в бункер не залетить.

- Дрон ні, а от горобець через вентиляцію - запросто. Але будемо вже збиратись, захопи їжі, невідомо коли ми повернемось, попередь матір, а мені треба ще дещо приготувати.

Дая з батьком сиділи в машині і спостерігали за моніторами. Замаскована куском "шкури хамелеона" імпульсна гармата стояла окремо. Дрон полтавчан наближався.

- Давай, стріляй,- з нетерпінням сказала Дая.

- Хай пролетить далі. Він дивиться вперед, тож удар ззаду буде менш помітним.

Дая подивилась на полтавчан. Вони вже були в приміщенні і дивились на великий монітор. Ось дрон вже минув Харків і наближався до цілі. Раптом зображення зникло.

- Що за чорт, Наталко!- Полковник підскочив з стільця. Та почала чаклувати з апаратурою.

- Пропав зв’язок,- сказала вона через деякий час.

- Це я й сам бачу, що пропав,- роздратовано сказав полковник,- а що сталось?

- Не знаю, може при випуску малих дронів сталась якась аварія.

- Ану повтори останні зображення.

Всі уважно багато разів переглядали останні зображення з дрона. Ось здалеку вже видно цільовий об’єкт. До нього залишалось кілометрів з вісім.

- Уважно дивіться чи нема якихось спалахів чи інших рухів на об’єкті чи поруч,- повчав полковник. Але нічого підозрілого не було.

- Не подобається все це мені,- сказав полковник після деякої паузи. В мене з самого початку було погане передчуття.

- Не будь забобонним, полкан,- почав "попутчик",- не відмовлятись же від такої здобичі тільки тому, що в твоєї Натахи руки криві.

- В тебе самого мізки криві,- відрізала Наталка.

- Я боюсь як би ми самі не стали здобиччю,- задумливо сказав полковник.

- Але ж ще нічого не ясно,- втрутився чоловік в камуфляжі. Може просто якийсь технічний збій. Та й треба вияснити що сталось чи з чим ми маємо справу.

- В тебе ще дрони є?- спитав полковник Наталку?

- На мазі зараз ще два, великий і малий. Запустити і їх?

- Ні, треба вияснити, що з тими сталось. Пошли одного на те місце, де зникли ті.

- Це великого треба посилати. Може знов обох?

- Малий хай залишиться, а то зовсім без очей будемо.

- Ну що, заберемо трофеї?- спитала Дая батька.

- Можна було б, але не будемо ризикувати, там може бути бомба.

- Так що, дозволимо їм знайти їх?

- Ні, зіб’ємо й цього. Раніше ніж він побачить своїх павших товаришів. Переїдемо трохи вперед. Вистав стеження за їхнім новим дроном.

- А може хай побачать що сталось з їхніми пташечками. Щоб боялись.

- Більш страшно коли не знаєш, що сталось.

Після втрати другого великого дрона атмосфера в штабі полтавчан була гнітюча.

- Тепер вже всі бачать, що це не випадковість?- спитав посірілий лицем полковник.

- Полкан старикашки злякався,- з єхидством сказав "пасажир".

- Замовкни, через тебе ми вже чотири дрони втратили, і боюсь цим не обмежиться,- різко сказав полковник.

- Через мене ми знайшли його, а дрони втратили невідомо через кого, швидше через цю криворуку.- "пасажир" кивнув в бік Наталки. Та сердито глянула на нього, але промовчала.

- Я думаю він під захистом Системи,- сказав полковник.

- Я йому ножа до горла приставляв,- нагадав "попутчик",- і якби не та коза...

- Може то демон був.

- Та дочка його, він в Київ за нею виїхав.

- Невже ми зараз зупинемось навіть не вияснивши нічого?- втрутився в розмову чоловік в камуфляжі. - А якщо він і під охороною Системи, то чим ми ризикуємо? Щонайбільше скажуть нам, щоб не рипались.

- Схоже вони це вже сказали,- вже спокійніше відповів полковник,- але й справді, чим ми ризикуємо? Ну зупинять нас, зате буде повна ясність.

- Так що, ми поїдемо і на місці все вияснимо?- чоловік в камуфляжі підвівся.

- Я теж поїду з вами,- полковник теж встав.- Наталко, готуй малого дрона, буде попереду колони за ситуацією стежити.

Хвилин через 15 колона з трьох автомобілів вирушила в напрямку Харкова. Попереду їхала машина з двохствольною зеніткою, ззаду бронеавтомобіль з протитанковими ракетами, посередині штабна машина полковника.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 46
( написати коментар )