На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Довершено: Мiсто Далеке

Шон Маклех, 21.10.2017 року



«…Я хотів би поїхати в місто далеке

І там жити собі Може чиїсь рядки

Мені б навіяли образ міста вічної ночі…»

(Гійом Аполлінер)

Всі міста далекі, а поруч лише Порожнеча,

Місто, в яке приводить Шлях

Чомусь виявляється містом Вічної Ночі –

Містом в якому ніколи не сходить Сонце,

Містом, в якому живуть сновиди

І щоночі блукають у срібному світлі Місяця –

Бога котів і злодіїв, свідка містерій та оргій,

Блідого поета жорстоких казок

І поем про Ніщо. І пророка тьми,

В якій заблукала Істина – дівчина хвора

З очима червоними від отрути зірок –

Гірких, наче крихти опію, солоних, як кров,

Бо хіба може бути хоч щось солодке

У місті Вічної Ночі, де поснулі кондитери

Кидають у печиво сіль замість цукру,

А на ратуші ворон – чорніший самої тьми

Кричить: «Часи проминули,

Нічого відбутись не може у місті Вічної Ночі

Спаліть свої літописи,

припиніть друкувати газети,

Замалюйте петрогліфи на стінах холодних,

Віддайте рукописи хронік волохатому дему мишей!»

А я тим часом пакую валізи,

Складаю туди хронометри і прозорі клепсидри,

Поїду у Місто Далеке на конику з довгою гривою,

Сумними очима і підковами срібними,

У місто, яке відшукати не зможе ніхто,

Навіть пан у крислатому капелюсі,

Що ховає його сірі очі

В тінь.

Навіть він.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 27
( написати коментар )