На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Довершено: Мiсто Сажотрусiв

Шон Маклех, 31.10.2017 року



«Віднині діві не було утіх,

Всі пошуки були намарні...»

(Джон Кітс)

У цьому місті кожен будинок-опудало

Додаток до комина - високого й чорного,

Що більше нагадує люльку-любку

Старого одноокого капітана-вовка

Затонулої шхуни-вітрильника «Дувр»,

Що розбилась на рифах зубатих

Десь біля пальмово-патлатих Бермудів

Чи сірокамінних Фарерів.

У цьому місті податки дзвінкомонетні

Споконвіку збирали «від кожного диму»,

Від кожного чаду, від кожної жмені попелу

(А ви кажете: «Попелюшки»...).

У цьому місті на свята носять фраки

(Таки чорні), а жінки святковим платтям

Вважали чорне, а щоденним - сіре,

Бо в цьому місті закіптюженому,

Задимленому, завугільненому, паротяговому

Живуть одні сажотруси - не за фахом,

А за покликанням. І палять вони не люльки,

А комини, і дихають не повітрям - димом,

І їдять бульбу тільки копчену,

І ходять в гості від димаря до комину,

Дарують знайомим щітки,

Мріють про паротяги, пароплави та парольоти

Всі геть чисто жителі закіптюжені,

Від хлопчисьок в штанах з підтяжками

До дівиць шляхетних з поглядом гоноровим.

Брудне старе місто.

Навіщо я приїхав сюди?

Навіщо я сплю тут

І бачу сни?

І пишу тут свої вірші сумні?

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
3 Kрабаt , Ігор Стожар , Окайда. 30
( написати коментар )