На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Довершено: Мiсто Мiст

Шон Маклех, 02.11.2017 року



«Він зліплений зі смірни,

з дерев’яних хвиль та з туку.

Пішов прямо в черево зміїне.»

(Григорій Сковорода)

Я мандрую дорогами,

Я блукаю містами,

Які ростуть із землі

Кам’яними кущами,

Під зливою крапель-фотонів,

Що кидає на землю зернами

Бородатий філософ Сонце.

Я блукаю містами

З поводирем-волоцюгою,

Що в латаній торбі поем

Збирає плісняві крихти

Черствого хліба істини.

Я блукаю містами,

Де нічого, крім шматочків

Кудлатого горя не дарують

Мовчазним голодним дітям

З розширеними очима:

Від здивування, чи то від жаху.

Я блукаю містами,

Де хазяйнує стара й кульгава

Господиня Темрява,

Куди зазирає Місяць

Однооким апостолом,

Сивочолим ліхтарником

У масному циліндрі спогадів

І засвічує, засвічує, засвічує

Ностальгію людей-сновид.

Я блукаю містами,

Де хазяйнує білий від борошна

Мельник Світло

І сміється сміхом байдужого

Мізантропа-відлюдника

Над міщанами-небораками.

Я блукаю містами,

Де живуть лише мертві

І хизуються своїми квартирами-склепами

Й будинками-домовинами

І запевняють – як то добре – не жити.

Я блукаю містами,

Де міщани знають ремесло одне:

Лише одне – жебрати,

І нахваляються

Розміром своїх торб латаних.

Я блукаю, блукаю, блукаю

Містом, що містами громаджено

І запитую свого провідника

Дивакуватого:

«Навіщо?»

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 18
( написати коментар )