На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Мольфар

Неля Кінзерська, 02.11.2017 року



Закоханець і хворий

По вранішній росі

До нього у Шешори

З'їжджаються усі.

Йому, мольфару, треба,

Щоб вмерти просто так,

Із пекла, а чи з неба

Таємний мати знак.

Від відробляв прокляття,

Грозу прогнати міг.

Та втома, як багаття,

Пече і валить з ніг...

Він не боїться зовсім

Ні смерті, ні гріха.

І ватра в гордім серці

Поволі вичаха...

Черемош в Старих Кутах

Він вміє зупинить.

Не взмозі повернути

Мольфар єдину мить.

Коли дзвеніла срібно

В Черемоші вода,

Коли його кохала

Гуцулка молода.

Мольфару і сьогодні

Привиділось між віт

Оте дівча у Смодній

Що заступило світ....

Що ворожба і чари?

Що ті настої з трав?

Він вік прожив без пари,

Він долю змарнував.

Нічий ,неначе вітер,

Не батько і не брат.

Мольфар той хутко стане

Росиною з Карпат.

Листком з старого граба

Перегниє і все...

Вже спогад,наче річка,

У юність не несе.

Дерев'яніє тіло...

Спочити поспіша

Від муки нелюбові

Мольфарова душа.

Лиш вистачило б сили

На помах крил.Один.

Щоб там з її душею

Обнятись. Назавжди.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
3 Скорпіо , Mr. Grey , тиха вода. 45
( написати коментар )