На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Довершено: Мiсто Слiв

Шон Маклех, 03.11.2017 року



«Сірники горілі

Гризли весняне жито.

Бачив я - прозорий журавель алкоголю

Дзьобав чорні лоби солдат помираючих...»

(Федеріко Гарсія Лорка)

Ми муруємо місто зі слів -

І все намарно, мури руйнуються,

Розсипаються, так начебто

Не з цеглинок-слів вони складені,

А з піску сухого на горі-пагорбі,

Де все руйнується, де все нетривке,

Як мрія старого кудлатого пса-пройдисвіта,

Так наче не слова ми клали в підмурки

А порцелянові ліплення, ефемерні,

Як марення ренесансного майстра-книжника,

Філософа й фантазера, художника,

Що малює свої картини уявними пензлями

Тільки в своїй уяві, на стіні неіснуючого

Храму-одкровення, ідеального та гармонійного.

Ми муруємо місто зі слів:

Вежі й дзвіниці, ратуші і крамниці,

Стіни й бруківку, арсенал і книгосховище.

Та все намарно. Все розсипається в прах,

Все стає кучугурами пороху,

Пустищем, де цвітуть бліді квіти

Без аромату,

Лише з тінями краси ледь-помітними,

Пустищем, навіть не руїнами,

Де можна лише згадувати,

Де панує така тиша,

Що навіть богам моторошно,

Все створене й збудоване стає

Пустелею, де колись жили люди,

Колись.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 17
( написати коментар )