На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Довершено: Мiсто Плiсняви

Шон Маклех, 04.11.2017 року



«Без надії і страху свій вік

Завершує звір або птах.

Лише людина очікує свою смерть:

Надію маючи і страх.»

(Вільям Батлер Єйтс)

У цьому місті крім людей та собак

Поселилась докучлива пліснява:

Вона сповнює комірчини квартир

І собачі буди, шпаківні й театри,

Шинки і магістрат. Крамниці і храми.

І кожен громадянин вкритий пліснявою,

Наминає хліб з пліснявою,

Заварює плісняву замість кави,

Дивить передачі про плісняву

Щовечора по телевізору

Крізь екран вкритий пліснявою.

Ця пліснява заповзла в місто

Разом банькуватим крабом,

Що виповз навіть не з моря,

Не з ріки і навіть не каналу -

Брудного як калоші цензора,

А з якогось колектора каналізації.

І кожного божого ранку - сірого

Кожному громадянину в плащі мокрому,

Кожній господині на кухні пліснявій,

Кожній дитині розгублено-загубленій

Трублять газети весело й докучливо,

Що життя в них тепер крабове,

Що той краб плісненосець

Пророк і мислитель, захисник і мрійник

Про життя їхнє зашкарубле,

Що не сіре, буцімто, а кольорове,

Що не чума в місті, а розвага,

Що не хворі всі, а щастям сповнені,

Що не кіптява це, а сонечко...

І все було б просто казково,

Та тільки в душах вкритих пліснявою

Поселяється страх.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 21
( написати коментар )