На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Я так люблю мою Україну...

Владислава, 06.11.2017 року



Я так люблю свою Україну...

Ці гори, рівнини, ліси і долини.

Люблю я це море, що хвилями кличе,

Люблю цих птахів, що у небі курличуть.

Люблю синє небо і жовту пшеницю.

Люблю, коли влітку цвітуть чорнобривці.

Люблю дуже щиро червону калину,

Яка розцвітає біля хатини.

Моя Україно! Єдиний мій краю!

Я кращу за тебе, напевне, не знаю.

Цей ніжний, чарівний спів солов'я.

Пишаюся цим! Україночка я!

Широкі степи, і сади, і Карпати...

Життя це моє! Україна – ти мати!

Ліси на Вкраїні – безмежні простори.

Говерла, струмки і Кримськії гори.

А верби зелені, обмотані в стрічку,

П'ють чистую воду, нагнувшись до річки...

Люблю нашу мову, веселу, яскраву –

Мелодія ллється, коли розмовляю.

І як мені не любити той край,

В якому так рясно цвіте урожай,

В якому дівчата співають так щиро,

В якому всі рідні живуть так родинно!

Плету я віночок, моя Україно!

Пущу його в річку... Бажання окликну:

"Живи Україно! Живи! Не вмирай!

Тебе я люблю, ненько рідна! Співай!"

28.02.2016

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 19
( написати коментар )