На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

МОЯ ГОЛУБКА

Владислава, 06.11.2017 року



Було багато щастя, різних втрат...

Було багато друзів і коханих...

Була журба, звеніла во сто крат...

Та я так рідко згадувала маму.

Ти закривала від усіх нещасть,

Від болю... Дякую, моя голубко!

Яка б там в світі не була напасть,

Я хочу, щоби ти не знала смутку.

Забудем горе, мамо, сядем разом,

Та поговоримо про щось жіноче.

Не будемо кидати злії фрази.

Ти просто поряд будь і дні, і ночі.

Ти знаєш, мамо, важко жити.

Я зрозуміла, що таке кохання.

Це неважливо! Хочу попросити,

Щоб ти мене будила на світанні.

Матусю, ти єдина в мене в серці.

Пробач за ті слова, які казала...

Моя рідненька, ти відкрий ті дверці,

Які покажуть путь мені до зали.

До зали щастя, безтурботного життя...

До мого радісного, щирого дитинства.

Я знаю, що немає вороття

Назад, але я згадую колиску.

Можливо, то колиска майбуття

Або моє життя в твоїх руках.

Ти світло, що виводить з забуття,

Твоя любов до мене йде у снах.

Я дякую тобі за те, що ти

Така найкраща і така велична.

Моя любов до тебе назавжди.

І я тебе благаю: «Живи вічно!»

03.04.2017

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Неля Кінзерська. 22
( написати коментар )