На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Довершено: Мiсто Вiтру

Шон Маклех, 08.11.2017 року



«З сієї то весі, з сих то вулиць

виводить сліпця небесний вчитель.

Повернемось же і ми з ним

в дім наш.»

(Григорій Сковорода)

Я жив у місті,

Яке збудував вітер.

Нагромадив кам’яниці-прихистки

Для людей-номадів,

Що звикли ховатись під землю

І накривати голову очеретом.

Тепер камінь вітру-масона -

Каменяра вільного.

Він гуляє вулицями

Разом з кудлатими псами -

Чорними розенкрейцерами,

Волохатими Фаустами.

Ратуша й храми, дзвіниці й пивниці

Збудовані з дикого каменя -

Такого дикого, що навіть пікти

Здаються поруч з ним джентльменами

Чи то просто есквайрами, чи то лендлордами

Епохи цнотливої Вікторіанської

(Civitas erit victoria in aeterna!)

Я жив у місті,

Де вітер був лорд-мером

І вуличним музикантом,

Награючи свої безнадійні мелодії

Катеринкою межичасся,

Я жив в столиці

Короля без імені і титулів

І навіть без тіні.

Місто вічного холоду,

(Не Единбург Семи Вітрів - ні)

Де будинки не затишок,

А лише фортеці

Вождів

Гордих крижанооких кланів.

А під ногами планета,

А під планетою порожнеча

Нескінченна і темна,

Як комірчини у місті,

Яке будував вітер.

Я жив у місті.

Я жив.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 16
( написати коментар )