На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Коли приходить Щось

Шон Маклех, 08.11.2017 року



«Жорстоке Щось позначить і оберне

єство краси на те, що йтиме в тань…»

(Райнер М. Рільке)*

Осінь слідами крука-нездари

На мокрій землі сподівань

Шкандибала за хвіртку холодних днів,

Блукала-блудила жінкою божевільною

У сукні подертій для вітру-коханця

(Бо така вона – осінь

Без імені, без бажань-гирьок:

А на терезах все, навіть спогади),

Але йшло Щось, гупало-тупало

У темряві кроками важкості**,

Ступаючи шкірястими стовпами-ножиськами

На листя опале жовте

(Жовтіє все),

І мало не все стало тліном –

Навіть хвилини-монетки торжища:

Полічені, позбирані, погублені, позначені:

Мало не все

Обернулось у тлін:

Сірий, як сама буденність.

Трохи тліну – на горище,

Трохи длані – в пивниці,

Трохи Ніщо – жебракам в капелюхи,

Трохи ночі – в торбу безхатькам,

Трохи заліза – в кишені потопельникам,

Трохи глузду – капітану «Титаніка»,

Трохи щастя – самогубцям,

Трохи чорнила – мені***.

Щось: розмовляю з ним і тішуся:

Не до мене воно прийшло, а до осені,

Все стане тліном, але не сьогодні****,

Я старий, а світ ще старіший,

А хтось зістарівся ще в утробі матері,

А хтось живе на Місяці –

В кратерах його колодязях.

Тільки не Щось – не воно…

Примітки:

* - Переклад Мойсея Фішбейна

** - Ноги його нагадують плоскоступи слона.

*** - Та не треба мені того чорнила… І так вірші напишу – гілкою на снігу.

**** - А може і сьогодні. Тільки не кажіть, що я вас лякаю…

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Руслан Кукса. 19
( написати коментар )