На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Мiж свiтами

Шон Маклех, 11.11.2017 року



"Сім ароматів, сім зітхань і сім лісів.

Мій погляд був сліпий і непідвладний чарам…"

(Вільям Батлер Єйтс)

Написано в ніч на Самайн.

Тігану О’Фарреллу – щиро

Босими ногами по колючій стерні

Поля – колись охайного й ячмінного,

Потім – диких трав. Навіть не конюшинових.

Навіть не запашних. Бо які аромати падолисту,

Крім тліну? І повітря холодного і вогкого? Які?

А ми танцюємо. Серед тьми і біля вогню життя:

Такого ж жаркого, жаданого, жагучого. Жаль,

Що комусь ніч перейти не судилось. Ніч Самайну:

Самуна, Савуна, Саваня, Савіна. Чи то гейси незнані,

Чи то ніч – біловбраний павук: чорна, з тенетами,

Але вдягнена в біле – інколи, коли місяць оповні,

Чи то просто банші: приходять цю ніч звідти,

Звідки ніхто не вертався – крім них прозорих,

Ніч як поле – нескінченне, овече і самодостатнє

Для пастуха-вітрильника (теж його вітер жене),

Поле як море, поле ночі Самайну. Бубен серцем

Шаленим калатає. Бубен звучить і кличе до танцю:

Танцю останнього. Вистукують ноги по землі холоду,

По землі, що чула ще не такі стукоти – копит і чобіт,

Що носила ще й не таких танцюристів – джиґунів,

Вітрогонів меча, сновид леза ножа, зеленовбраних нас.

Нині ми між світами танцюємо. У ніч відчинених брам.

У ніч

жертвоприношень.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 14
( написати коментар )