На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Сяючi скалки

Шон Маклех, 11.11.2017 року



«Святий Патрік вигнав з Ірландії змій,

але не зміг вигнати печаль із сердець ірландців.

Серце ірландця - прозоре, наче димок, що розвіює вітер, крихке, як кристал.

Падіння імперії і загибель мільйонів людей залишать його байдужим,

але тремтіння листка на вітрі, крик диких гусей, або Місяць,

що ллє промені на мовчазну затоку,

можуть перетворити його в мільйони сяючих уламків.»

(Робет Говард)

Край скляних сердець – Май Ео* –

Рівнина тисова,

Черства, сумна та інколи крісова,

Де камені танцюють колами

Свої танці шалених шаманів,

Де небо проколоте Круаханом

Не хоче крутитися-обертатися,

А тільки супиться і ображається

На цих танцюристів джиги,

Рудих швачок вітрил

Вітром зачесаних і розпатланих,

До гіркоти морем просолених

(А я то думав-гадав:

Чого ж вуста тамтешніх жінок

Гіркі та солоні**,

А ягоди на схилах черлені й солодкі,

А воно ж – тужлива пісня –

Та що серця розбиває на скалки,

А ми ті скалки – на дороги

Замість шутеру й бруківки –

Аби виблискували,

Коли ми світ за очі та цими дорогами,

Не вертаючись, не вертаючись)

А то вітер – у волинку хмар –

Така от музика,

А от хвилі – сірі до обрію –

Йди блукай, яко посуху,

Чи то під з вітрилом-крилом

У тумані птахом – пощезни,

А от вівці – кучеряві й зажурені –

Йди проповідуй.

Бехзхатько вічний –

Ірландець з Рівнини Тисової

З клану О’Ґара...

Заувага:

* - та ніяка вона не тисова (нині), і ніяка не рівнина, просто земля сумна та тверда. Камені там на надгробки добрі – що правда, то правда... Не тільки для мурів замкових і кляшторів – не тільки...

Ще заувага:

** - а жінки там всі руді і всі відьми. А якщо не відьми, то такі як Грайне Ні Майле (Grainne Ni Mhaille). Особливо на острові Олєн Акла.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 22
( написати коментар )