На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Ледi Стайрс

Шон Маклех, 12.11.2017 року



«Едем ваш поза часом і ніде

Чи справді ви кружляєте між нас…?»

(Вільям Батлер Єйтс)

В Ірландії, недалеко від Дубліна стоїть замок Ардгіллан. Біля нього є міст Ардгіллан, що стоїть над затокою Ірландського моря на дорозі з Дубліна в Белфаст. Колись біля замку жила леді Стайрс. Чоловік у неї був моряком. Одного разу він пішов в море і не повернувся – пропав. Леді Стайрс довго стояла на мосту дивлячись в нескінченне синє море виглядаючи чоловіка, але він так і не повернувся. А вона все стояла на мосту, доки не померла. З того часу на мосту та в замку Ардгіллан інколи бачать привид леді Стайрс. Якщо прийти на міст Ардгіллан в ніч на самайн і зустріти леді Стайрс, то вона скине необачного подорожнього з мосту в море і втопить його. У 1998 році в ніч на самайн я пішов на міст Ардгіллан, але леді Стайрс так і не зустрів. Я розказав цю історію своєму старому знайомому – Джеймсу Карпентеру, художнику. Він не повірив мені і запитав здивовано: «Що ви там всі в Ірландії курите?» Але ця історія все не йде в мене з голови. Я ще кілька разів після того приїжджав на міст Ардгіллан в ніч на самайн, але все намарно. І тоді я написав таке:

Леді Стайрс!

Ви знаєте, море це теж небо,

Таке ж інколи синє, а інколи чорне,

І теж, коли вітряно, каламутне і непрозоре,

Там теж плавають птахи-риби

І череваті кити-хмари,

Там теж любить купатися Сонце –

Рудоволоса коханка Всесвіту,

Леді Стайрс!

Ви знаєте, море це теж небо,

Воно таке ж солоне,

Як бувають солоними заповітні мрії –

Такі сокровенні, що кров з губ покусаних,

Коли ми дивимось вгору або в глибину.

Леді Стайрс!

Ви розчиняєтесь в темряві

Чи в молоці туману.

І тільки ми з Вами знаємо,

Що той міст – міст чекання вічного,

Міст на дорозі з Дубліна в Белфаст,

З міста Темної Гавані

В місто Вогню Білого.

Леді Стайрс!

Самайн відкриває повітряні двері –

Ворота з одної порожнечі до іншої,

А Ви на мосту.

На мосту Дощів і Чекання.

На землі холодних камінних замків,

На землі закіптюжених коминів,

На землі диких гусей і сірої чаплі

Я буду приходити на Міст Чекання,

Виглядати Вашу постать у платті туману,

Доки не вкажете мені шлях

У небо-море…

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 15
( написати коментар )