На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Смерть Лєніна

Artemis, 13.11.2017 року



Вмирав Лєнін, як відомо, тяжко. Вже і так, і сяк намагалися йому підсобити, а воно ж, діло відоме: лихе просто так не гине! Поки не передасть свою силу кому гиньшому, не вмре нізащо. Ну, Надєжда не в щот, бо амбіцій малувато, а от інші сородичі чогось провідати його не поспішали, з чого Надя і дивувалася. День Лєнін виє, другий – ну, невже не охота силу підібрати і на його місце стати?! А Сталін, падлєц (Вова завжди це чувствовал, от завжди!), всіх від Горок віднадив, сам на шосту ніч зайшов. Сів в кутку на табуретку, дивиться. Вова на нього... І тут як двоє завиють! І виють, і виють, і виють, і виють! Наді осточортіло, пішла чай ставити з бубликами, а потім бачить, шо надо же шось робить, бо чекіст-нотаріус, що якраз заповіт Лєніна в коридорі конспектував (кстаті, проти Сталіна заповіт, шоби не випендрювався, семінарист-недоучка!), вже невпопад хреститися починає. То вона тєлєграму термінову в Кремль відбила, щоб на годиннику куранти запустили, та поголосніше, щоб бамканням, раз вже дзвони поскидали, тих двох до тями привести. Зв‘язок між Сталіним і Лєніним і перервався. Але Лєнін ще дихав, а Сталін тільки осміхнувся, і мовчки геть пішов. Потім не один раз заходив, з Лєніна інформацію потроху витягував, та не всю зразу, берігся. Пам‘ятав, шо нову отруту дозувати треба. А вже на 66 день Лєнін як приставився, то вся його сила Сталіну повністю передалася, і головним нечистим по Москві став таки Сталін.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 19
( написати коментар )