На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 43.

Анатоль, 23.11.2017 року



- Зроблять засаду?

- В них нема такої зброї, щоб зупинити чи пошкодити його, напевне спробують захопити коли я вийду з машини, чи попутчика візьму. Камер понаставляли вздовж дороги від розвилки аж до Харкова.

- Так може треба вивести з ладу їхні камери?

- Не варто на них заряди витрачати. Вони інші поставлять, то стандартні вуличні камери, їх в Харкові колись мільйони стояло кругом для безпеки.

- А щось літаюче в них є? Якісь горобці чи ворони?

- Це не важливо. Протиповітряна оборона маєтку на дуже високому рівні.

- А що вона може зробити проти горобця? і як відрізнити горобець то, чи камера, чи біодрон?

- Все, що наближається повітрям до маєтку аналізується в різних спектрах. Посилаються електромагнітні імпульси і аналізуються спектри відгуку об’єкта. По цих спектрах визначається, чи то чисто біологічний об’єкт, чи є там напівпровідники чи метали. Якщо є, то посилається сигнал запиту "свій-чужий", якщо чужий, то приймаються рішення в залежності від прийнятого режиму загрози.

- Ну горобця чи дрона вивести з ладу - це не важко, а якщо ракетна атака?

- Є й протиракетна оборона. Крім того при серйозній загрозі можна швидкісним ліфтом спуститись в підземний бункер.

- І скільки там можна знаходитись?

- Скільки завгодно. Там запас харчів на рік. А за цей час можна оранжерею запустити.

- А енергію де брати?

- Там є термоядерна електростанція.

- Під маєтком власна термоядерна електростанція? Я думала тут тільки сонячні батареї і вітряки для цього. А це безпечно?

- Термоядерні електростанції дуже безпечні. Там паливо подається в зону реакції маленькими порціями, тож вибух неможливий.

Після сніданку Макс зібрався їхати на Харків:

- Ну давай свої флешки, відвезу до знайомого електронщика, там попробують їх прочитати.

- Е ні, я не хочу, щоб їх хтось читав.

- А як же ж?

- Знайди якісь свої з тих часів і хай попробують їх прочитати. Якщо вийде, то хай дадуть нам апаратуру для читання.

- Не знаю, це не просто. Мої флешки з дореволюційних часів на старій дачі може й знайдуться, але апаратура для читання на фізичному рівні...

- Не вийде тут, попробуємо десь на Дедалі чи Фарадеї. Але флешки іншим людям я не дам, особливо ту, секретну. Анатоль її для мене сховав.

- Ой ти ж фантазерка. Ти просто її випадково знайшла.

- Мені приснилось де дід її сховав.

- Колись малою побачила де він її кладе, а зараз приснилось. Ну, я поїду.

- Я з тобою. Але почекай. Вони ж стежать за твоєю машиною і побачать куди ти поїхав, де зупинився, до кого зайшов. Можуть там перехопити тебе, чи зацікавляться тією людиною.

- Ти права, відправимо йому флешки дроном, а прогуляємось на машині для відволікання уваги і подивимось, що вони там приготували для нас.

- Я візьму свій шокер. А то може статись як з тим пасажиром.

- В цьому нема необхідності. В автомобілі є засоби безпеки, просто тоді вони не були активовані. Автомобіль може аналізувати думки і наміри пасажирів і в разі чого зупинити, вирубити чи приспати зловмисника.

- Я все ж візьму свій глобальник.

- Як глобальник може й пригодитись, але в якості шокера краще візьми ось ці окуляри.

- А що вони можуть?

- Там є багато режимів. Можуть вирубити, чи тільки знерухомити, чи осліпити...

- Світлом?

- Ні, невидимим електромагнітним імпульсом, який діє на мозок. Людина й не помічає, що вона осліплена, бо продовжує бачити попередню картинку. Крім того можна бачити інформацію від автомобіля про настрій, думки і наміри людини, але потрібен певний досвід, щоб в ній розбиратись.

- А як ці окуляри активуються?

- Ось тут вибирається режим роботи, а для активації треба клацнути зубами.

- Ясно, ти теж такі одінеш?

- В мене інші. В них можна подумки контактувати з автомобілем і через його можливості впливати на пасажира. Зокрема цілеспрямовано ритись в його пам’яті, щоб можна було аналізувати не лише його теперішній стан і безпосередні наміри, а й що потенційно можна від нього чекати.

- Навіщо все це було потрібно тобі?

- Щоб не допускати помилок при укладанні контрактів з новими людьми. Такий собі непомітний продвинутий детектор брехні. Ну, поїхали вже.

- А відправити флешки дроном?

- Дрон вилетить пізніше, коли ми виїдемо за розвилку і їхня увага буде на автомобілі, а дрон вилетить в інший бік.

- Так ми не бачитимемо, що там на дорозі і поблизу неї?

- Там наші ворони вже чергують. Он дивись, в ліску якийсь автомобіль чекає. О, з нього вийшла дівчина і йде до дороги, вони вже знають, що ми їдемо. Зараз почне нас зупиняти і проситись підвезти до Харкова. Одіта легко, але з сумочкою, в сумочці напевне щось є.

- Ти її візьмеш?

- А чому б і ні?

- Як тільки вона полізе в сумочку я її вирубаю.

- Вона не буде її відкривати. Вони розуміють, що зараз ми обережні і пильні. Якщо там якась зброя чи шокер, то вона її використає не відкриваючи сумки.

- Так, я активовую свої окуляри.

- Не спіши щось робити, покладись на автомобіль, в нього реакція швидша.

Дівчина вийшла на дорогу і підняла руку, зупиняючи автомобіль. Автомобіль зупинився.

- Вам куди?- спитав Макс.

- Підвезіть до Харкова.

- Сідайте, Ви так легко одіта, холодно вже. А куди саме в Харкові?

- Куди-небудь де метро є. О, тут у вас так тепло.

- Можу музику ввімкнути, Ви яку любите?

- На Ваш вибір.

Зазвучала спокійна музика. Дівчина заснула. Всю дорогу Макс і Дая мовчали, спостерігаючи картинки з життя дівчини, які діставала з її пам’яті система безпеки автомобіля. Вона виявилась дівчиною ватажка банди на ім’я Борис.

Коли під’їхали до центрального пункту роздачі Макс вимкнув музику, дівчина прокинулась.

- Ой, я здається задрімала,- злякано сказала вона, - де ми?- дівчина дивилась через вікно, намагаючись зорієнтуватись.

- Біля центрального пункту, може і Вам тут щось треба,- відповів Макс. - Вам підходить?

Дівчина якийсь час озиралась по бокам, ситуація виявилась для неї несподіваною, видно було, що щось в її планах пішло не так, і вона вагалась, не знаючи, що робити.

- О, ми вже в Харкові,- нарешті сказала вона.

- Так, біля центрального пункту,- підтвердив Макс, - будете виходити?

- О, дякую, дякую,..- все ще вагаючись промовила вона.

- Не варто дякувати, нам по дорозі було. Буде щось треба - звертайтесь, ось моя візитка, - Макс подав дівчині пластиковий прямокутник з його зображенням і якимись написами. Та поклала візитку в кишеню курточки і вийшла, продовжуючи дякувати.

- Наганяй матиме від свого Бориса за невиконане завдання,- сказав Макс Даї, коли трохи від’їхали. - Біля пункту роздачі вони не можуть напасти, тут територія контролюється Системою. А, ось і їхній автомобіль, він всю дорогу їхав за нами на деякій відстані, зараз він забере її.

І дійсно, автомобіль під’їхав до пункту і дівчина швидко сіла туди.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 22
( написати коментар )