На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Вокзали, перони, вокзали і люди

Ігор Стожар, 26.11.2017 року



Вокзал і мій поїзд, і цей ось вагон,

— Та ні, це не ваш, може ваш десь там далі…

Іду, безкінечним здається перон,

Тут час зупинився, закутий в металі.

Наступний вагон. — Може він буде мій?

Та ні, помилився, зачинені двері,

Там спогади попелом, залишки мрій,

Обличчя знайоме на фотопапері.

Вагон за вагоном, як роки і дні,

І вже по перону гуляє лиш вітер,

А я заглядаю у шиби брудні,

І вгадую слово по залишку літер.

Вокзали і люди; у когось білети,

У когось лиш мрія, а в когось лиш сон.

У когось зупинка — далека планета,

Комусь із дахів проганяти ворон.

Перони і люди; віконечко каси,

— Чи є ще квиток на "Блакитний експрес"?

— Нема і не буде, ви зовсім невчасно,

"Блакитних" немає, не буде чудес.

Читати коментарі (5)
Рейтинг Оцінили Переглянули
3 Анатоль , Окайда , Kрабаt. 26
( написати коментар )
Анатоль
2017-12-04 07:42:28

"зачинені двері,

Там спогади попелом, залишки мрій,"

 

Знайомі почуття..

(відповісти)
Ігор Стожар
2017-12-04 10:17:59

Дяка.

(відповісти)
Окайда
2017-12-04 11:57:47
Красивий вірш!
(відповісти)
Ігор Стожар
2017-12-04 15:27:54

 

    +     +

 +     +    +

 +            +

  +          +

    +      +

        +

Пригадуєте на зорі комп'ютерної техніки такі малювались шедевральні малюнки.

Це вам. Дякую за розуміння і сприйняття.

(відповісти)
Окайда
2017-12-04 16:37:51

)))

(відповісти)
( написати коментар )