На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Прагматикам

Євген Банько, 26.11.2017 року



Ідеш додому. Гавкають собаки,

Смердить давно не прибране сміття…

А десь у полі розквітають маки,

А десь у небі зорі мерехтять.

Планети, зорі – що тобі до того?

Чи є життя на Марсі – все одно:

Стремить не в небо погляд, а під ноги –

Щоб раптом не вступити у лайно.

Закуриш неквапливо сигарету –

Оце і вся романтика твоя,

За вірша гривні три даси поету,

Але не п’ять – бо то вже... забагато.

Буденний клопіт куций мозок сушить.

За світло правди не підеш на хрест –

Це не хвилює прагматичну душу,

Вона не прагне злету до небес…

На животіння приспаного люду

Дивлюсь крізь призму приспаних століть –

Катує думка: краще вже не буде!

І серце стогне, крається, щемить.

А, може, справді все не так погано:

Минуть занепаду години злі –

І стане русич Воїном і Паном

На звільненій відродженій землі?

Можливо… Хочу вірити і вірю…

Не зараз – у майбутньому, колись.

Повернуться колись старі кумири…

А зараз лиш благаю: схаменись!

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 34
( написати коментар )