На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Довершено: Місто Юрби

Шон Маклех, 26.11.2017 року



«Велике зло-змія вповзає у юрбу...»

(Еміль Верхарн)

Місто-мурашник, місто рудих тарганів,

Де стіни вулиць будуються з однакових тіл,

Де замість бруківки сліди важких чобіт,

Де замість вікон мільйони відкритих очей,

Де замість автомобілів істоти, істоти, істоти,

І замість дротів емоції – ненависті і жадання

Хліба й видовищ. Не місто, а вир – лап і голів,

У цьому місті люблять театр-видовище,

Для цього посеред юрмища теслі майструють

Теслі тешуть, сколочують ешафот дерев’яний.

Будуть там грати вистави – вистави ножа й металу,

Вистави нових емоцій – вистави великих змін.

Для кого слава на мить, для кого влада назавжди,

Для кого наркотик емоцій, для кого нитки маріонеток,

Тільки вистава та сама – постійно, тільки все те саме

Повторюється: вистава вохри й ножа, але байдуже,

Це Місто Юрби. Тут закони диктує Плутон

Писарю-нумізмату з папірусом жовтим,

Що погризений тарганами – тими,

Що живуть в голові, яку носять на плаху паяци:

Сьогодні і завтра, в неділю нероб і в будні сірі,

Бо юрбі треба свята – щоденно –

Свято ножа і вохри рудої, тої що зрошує

Землю і дерево, тої, якою кроплять юрбу

В ім’я юрби.

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Ігор Стожар , Микола Нечета. 36
( написати коментар )
Микола Нечета
2018-01-13 22:47:01

навряд чи це поезія, філософія немолодої людини. може богемна елітарна. та не для всіх. то безумовно. декому навіть думки будуть незрозумілі. бо ні історії. ні авторів (того ж Еміля)не читали, та їм і не потрібно.

(відповісти)
( написати коментар )