На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

"Оповідки про Лєніна", ч.12

Artemis, 29.11.2017 року



Слабких на нерви і любительок деяких французьких парфумів до читання НЕ запрошуємо! Ми попередили...

- Надін! Вольдемар! - в кімнату ввірвалася Арман.

- Надін! Воль!... - обірвалося вереском на висування з-під столу чогось безформного і запорошеного.

- Надін, це ви?! - пискнула партійна активістка.

- Інесc?... Я тут... ґудзічок... Валодєнькин... від камізельки, - відсапувалася Крупська, - шукала. Ху, - вилізла нарешті повністю Надєжда і показала вишпортану з паркетної щілини детальку.

- Ой, та це ж треба негайно у музей, в коробочку, - засуєтилася Арман і хижо потягнула наманікюрену ручку до лічної вєщі Владіміра Ільїча.

Надєжда Константіновна підвела погляд:

- В який музей? - не зрозуміла вона.

- Да це ж реліквія, - защебетала Інесса, - на пам‘ять..

- На пам‘ять? Шо ви маєте на увазі?! - повела головою хазяйка дому.

- Ой, да нічого такого, про шо ви подумали. Я про покоління пролетаріату, рабочих ... - почала входити в раж амбітна Інесса.

- Я нічого такого поки не подумала. Просто ґудзік січас пришию, і Ілліч буде уже собираться.. До речі, пролетаріат в камізельці не ходить. Обійдуться без ґудзічка.

- Самі-самі пришиєте?? Ой, як інтересно! А де ж ваша домработниця?

- Я її ще тиждень тому звільнила, - спохмурніла Надєжда.

- За шо? - ввічливо поцікавилася Арман. - Ви ж, начебто, були нею задоволені?

- Свяченою водою хату кропила, - коротко повідомила Надєжда. - Валодєньку роздуло, от ґудзік і відлетів. - Вона засилила нитку в голку і взялася пришивати ґудзік.

- Кашмар! Тоді понятно... Ви би порохи з себе струсили, сипеться.

Надєжда повела плечем і мовчки перекусила нитку.

- А взагалі, - не вгавала Арман, - вам би дуже пасувалі хароші духи. К вашему ліцу «Шанель номер п‘ять» ...

- Любочка... Ви щось маєте проти мого обличчя?

- Я?! - вразилася Інесс. - Та ви що? Таке скажете. Чому?!

- «Шанель номер п‘ять» смердить гірше Валодіних шкарпеток після партійних зборів. І не факт, що це пасує до мого обличчя.

Надєждині очі тепер незмигно дивилися з-під тяжких повік. Інесу чогось аж зморозило. «Анаконда. Чисто тобі анаконда» - подумалося Арман.

«Змія підколодна» - холодно міркувала Надєжда. – «Ти у мене получиш. І то счас».

- Можливо, якісь духи і виберу, - відказала Крупська. - Однак, знаєте, як воно є: потрібен стимул, а його нема. Володєнька, скажу вам по сікрєту, втратив обоняніє, зовсім нюх відсутній після скроплення, на капець.

- Ой! Що ви таке страшне говоріте?! - вразилася Інес, яка спеціально для сьогоднішнього вечора похляпалася модним «Опіумом» і Надєжду від нього сильно крутило в носі.

- Да, - повторила Крупська. - Відчуває тільки великі дози. І, не повірите, сумує, бо раніше обожав всякі пахощі.

Озарьонна раптовою ідеєю Арман підхопилася з канапи.

- Вам же треба собіратися, а я заважаю. То я піду, в машині Владіміра Ілліча і вас почекаю.

- Ідіть, - згодилася Крупська, - ВІ одінеться скоро, а я, мабуть, не поїду, шось голова болить.

- Справді? - пожвавилася Інесса. - Ну, виздоровлюйте, поправляйтеся... Всього вам... а я в машині почекаю.

- Бувайте і ви, - випровадила гостю Надєжда Константіновна і вчасно: зі спальні висунувся запухлий Лєнін.

- У нас тут хтось був? - профальцетив недавній страдник.

- Да, Арман приходила, тебе в машині буде чекати.

- Так іще година до зборів, - здивувався Ільїч.

- Ну, їй нетерпиться. Видно тема цікава сьогодні буде.

- Буде, - підтвердив Валодя. - Будем з релігією рішать, шо робить.

- Справді, важлива. І шо ти надумав?

- Да все, як ми з тобою і говорили: попів вєшать, іконки палить, а остальне - в касу партії.

- Харашо, - кивнула Надєжда. - От ще би лозунг поярче. Такий, шоб понятно було з двох слів, шо ми про їхню релігію думаєм і як ми її імєєм.

- Да, - згодився Лєнін, - лозунги - це наше всьо, на тому і стоїмо. Однак, ще не придумав. - Ти ґудзік пришила?

- Так. Вдягайся.

- А шо це так тут штиняє? Ти ж знаєш, як я запахи чую, особливо після того скроплення? Ледь з душі не верне.

- Ну, це Арман для собранія вирішила повипендрюватися, «Опіумом» облилася.

- О, господи! Це вона даремно... Доведеться на зборах окремо сидіть.

- Окремо то окремо, та вам ще в машині шмат дороги їхать. Такшо потерпи.

Вранці машина ВІ загальмувала біля будинку. Вождь ввірвався в квартиру і, зриваючи бігом пальто, захряснув двері до туалету. Вийшов, вже коли розвиднілося.

- Кепку зніми, - позіхнула Крупська, яка якраз йшла зі спальні. - Ти що, тільки-но приїхав?

- Ой, Надя, Надєнька, Надюша... Як же мені було зле, як зле... Ледве на тих зборах висидів.

- Зле?! Опять щось святою водою покропило?! Ну, я свою мітлу дістану..

- Та нє, - скривився Лєнін, - не святою.... Арман в машині парфум розлила, на мене хляпнула... Я ледь не зригався по дорозі. Потім всю ніч на зборах біля відкритого вікна сидів, а шоферу сказав машину поміняти.

- Да... Не повезло тобі.

- Да. Але, знаєш, Надєнька, шо? Я таки придумав! Я їм всі їхні промови одною фразою обкрутив, і вони аж роти розкрили! От умію, так умію!

- Ти про що? Що ти сказав?

- Ха!!! Я поняв! Релігія – «Опіум» для народа!

- Га-га-га-га-га! - розреготалася Крупська. – Тебе як нудить, ти геній. І з Арман хоч якась користь для партії. Однак, стоп. Вова, це ж Маркс сказав, ні?

- Ну, Надюша, мало що він сказав. А я повторив, і подумаєш? Він про знеболення говорив, а я - про смороди. Відчуваєш різницю? Крім того, це Маркс в де Сада передер, той, кажись, на всі боки розважався: і хрестився, і курився.

- Га-га-га! - знов забаритонила Крупська. - Він би в наш колектив вписався!

І Лєнін з цим згодився.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 34
( написати коментар )