На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Білий прапор

Віктор Ковач, 30.11.2017 року



Ну що ж? Ти, мабу́ть, починай святкувати...

Я маю для тебе цей аркуш зізнання:

Ти - перша, хто змусив капІтулювати.

Ти - перша... Я впевнений - та́кож остання.

Мені все шепочеш, малюєш пастелі,

Що ляжуть думками вночі на картину.

Ці фрази твої мої спраглі легені

Всмоктують швидше за клей нікотину.

Незвично для себе бажання розгнуздую

Й про́шу тебе я, неначе дитя:

Побудь ще моєю невтомною музою.

Трішки хоча би... Хоча би життя.

Мій розум невпинно благає: "Пости́сь!",

Та серце не слухає кліриків -

Я дуже хотів би з тобою зплестись...

Хоч в збірнику спільної лірики.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Kрабаt. 35
( написати коментар )