На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Кисень

Віктор Ковач, 02.12.2017 року



Коли не писала - я помирав,

Ховаючи смуток за штору,

В душі кровоточила дивна діра:

Сльоза́ми... відтінку кагору.

Не суть, що бар'єр - клята плата екрану!

Несуть зорі звістки щоночі

Про твої далекі, як fata morgana,

Ті очі... в видіннях пророчих.

Твій образ зіницями не відпускаю

Й, можливо, немає потреби -

Я, наче натомлені води Біскаю,

Постійно хвилююсь за тебе.

Мов скрипку береш мої струни душі

Й заводиш мелодію ти́хую...

Постскриптум: Продовжуй писати вірші...

Так сталось, що я ними дихаю.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 30
( написати коментар )