На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Довершено: Місто Голосу

Шон Маклех, 02.12.2017 року



«Я піду туди, звідки долинає голос...»

(Такамура Котаро)

Так незвично бачити Фавна

З флейтою кумедних слів,

Фавна, що бігає вулицями Міста

Босоногих пасторів-козопасів,

Не Міста Мефістофеля й Фауста,

А Міста Голосу й Фавна.

Так кумедно – споглядати Фавна –

Пана з ногами волохатими,

Клишоногого козлорога-танцюриста,

Що співає пісню радощів

Лісового квіткового Еросу

Серед Міста Голосу –

Міста дзвінких трамваїв –

Залізноколесокрутів.

Місто, що висить голосами в повітрі –

Місто тендітної радості:

Кіфар та оголених тіл:

Беріз-німфоманок та крамниць-пегасів

(Якщо летіти, то в небо)

(Там, де звуки Галактики)

(Де панфлейта вічності)

Місто білявих скрипок –

Місто мітів та звуків Меркурія

І тракійського Аполло –

Ліхтарника нетутешнього,

Не егейського, не атоського,

Не лідійського,

Навіть не лесбійського:

Він теж соромився одягу

Наче Аркадій-жрець.

Музика. Муза. Ерато.

Дайте його перейти

По вулиці Міста Голосу

Зі своєю кіфарою

Мимо розбитих глечиків

Остракізму.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 18
( написати коментар )