На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Штиль

Пал Пильний, 05.12.2017 року



Виборюєш манну чи кару небесну –

От тільки би тінню не стать безпорадною –

Сягнути захмарних висот Евересту

Чи впасти на дно в Маріанську западину.

Злітаєш кар’єрними сходами стрімко,

Долаючи впевнено милю за милею –

Волієш зійти на вершину Олімпу

Або хоч якоїсь місцевої філії.

Розлючена мойра зіщулила очі:

Цей виклик кумири повік не пробачать.

З богами помірятись силою хочеш –

Отож начувайся, зухвалий юначе!

В життя океані самотня трієра

Застигла, завмерла у повному штилі.

Повільної смерті нависла химера,

На тихому плесі ні натяку хвилі.

Благальну молитву шепочеш Еолу:

Дай вітру, дай бурі, дай шторму абощо.

Готовий сплатити останні оболи

За славну загибель у кораблетрощі:

Наповнити вітром обвислі вітрила,

Відчути себе на секунду каліфом –

В шаленім пориві здійнятись на хвилі

Й розбитися вщент, налетівши на рифи.

Холодного поту стікають краплини:

Невже на рятунок і шансу не лишиш?

До неба прокльони, обітниці линуть.

У відповідь – тиша.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Kрабаt. 28
( написати коментар )