На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Mein Kampf

Віктор Ковач, 06.12.2017 року



Щоб грати у життя - не треба масок,

Ні гриму, ні костюмів, ні прикрас -

Ті, що в мені ітак! стискають па́сок,

Самі міняють ролі кожен раз.

Там є і ультрас, роніни й юристи,

Військові, романтичні і земні,

Фріфайтери, історики, артисти,

І, майже майстри спорту, та - не слів.

Вони самі ведуть в мені виставу,

Немає сил терпіти вже цю труппу!

Хоч лікар ще діагноз не поставив,

Та, схоже, - інвалідність...перша група.

Мене від них то нудить, то хандрить,

То весело, то знов! температура,

Падлюки не замовкнуть ні на мить!

Ворожих військ підступна агентура!

Вони на мене накладали шви:

На серце, пам'ять, двадцять - на обличчя

І що би там не говорили Ви -

Не всі підходять під те слово "личать".

Вони - мого страждання табуни,

Вони - моїх недоліків мотори

І прагнення кохання - теж вони:

Зерно емоцій зсипане у гору.

Коли ватага чорних, злих людей

Прийде погратись в замки на цей насип,

Озброївшись лопатками дітей,

Копну́ть і крикнуть: "Так, а він - ще й нацик!"

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 26
( написати коментар )