На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 51

Анатоль, 07.12.2017 року



- Ну ні, ми Вас так швидко не відпустимо,- сказав регіональний диктантор,- я бачу багато бажаючих задати Вам питання.

- Що ж поробиш,- розвів руками Сід,- раз я вже в ваших руках, то питайте.

Бажаючих було багато і золотокоса асистентка Сіда вибирала, до кого послати літаючу камеру. Слово дали молодій жінці з третього ряду.

- От Ви сказали: "для успіху, або для щастя",- хвилюючись почала вона. - А хіба це не одне й те ж? Якщо ні, то що важливіше?

- Я думаю, що успіх - це визнання інших людей, а щастя - Ваш особистий стан,- почав Сід. - Звичайно, успіх приносить задоволення і сприяє щастю. Але ненадовго, потрібні постійні успіхи, щоб підтримувати це почуття задоволення. Але сама погоня за успіхами може бути викликана постійним невдоволенням і тоді короткі миті успіху навряд чи схилять загальний баланс в бік щастя. З іншого боку, для щастя не потрібно, не обов’язково бути знаменитим і успішним. Достатньо мати бажане. А для цього треба вміти бажати реальне, можливе. Що важливіше? Раніше важливішим, соціально значимішим був успіх, а зараз це справа виключно індивідуальна.

Камера полетіла в задні ряди і наблизилась до молодого, красивого хлопця спортивного вигляду.

- Чому ти носиш ці дурацькі окуляри?- спитав він, - хіба важко зараз скоректувати зір?

- Як би Ви мене впізнали без цих окулярів?- усміхнувся Сід.

- По твоїх клоунських шльопанцях з котячими вушками,- відрізав хлопець.

- Ну, для цього потрібно знати мене з голови аж до п’ят, - сказав Сід. - До речі, а себе Ви знаєте? Підійдіть сюди і я розкажу Вам хто Ви.

- Я й сам знаю хто я.

- Для чого ж прийшли сюди?

- На тебе подивитись.

- Будь ласка,- розвів руками Сід і повернувся на 360 градусів. - Ну як? Що Ви можете сказати про мене?

- Що ти - гидкий крихітка Цахес, шахрай і обманщик,- випалив хлопець.

- Не всім дано бути аполонами і геркулесами,- спокійно сказав Сід. Дехто народжується і крихіткою цахесом. Але і таким часом всміхається доля, якщо фея торкнеться своїм гребінцем,- Сід провів рукою по лисині.

Хлопець ще хотів щось сказати, але золотоволоса асистентка його перебила.

- Це вже пішли не питання, а якась перепалка,- сказала вона і відізвала камеру.

- Бій благородного Апологеркулеса з підлою крихіткою Цахесом,- уточнив Сід. - Дякую за дискусію, але нажаль ми тут не одні, я бачу є ще багато бажаючих побити Сіда.

Наступне питання було від солідного сивочолого чоловіка.

- Яке майбутнє чекає людей? - спитав він серйозним тоном, даючи зрозуміти, що не чекає якоїсь жартівливої відповіді.

- Думаю, цього не знає і сам Творець,- відповів Сід, - бо який сенс творити світ, про який наперед все знаєш? Цікавіше ж зробити щось непередбачуване, здатне дивувати. Але якщо Вас цікавить моя думка, мій прогноз, мої уявлення, то я можу, звичайно, поділитись ними. - Сід знову почав ходити по сцені, опустивши голову і вклавши руки в кишені свого кожушка.

- Щодо зовнішніх аспектів,- почав він після деякої паузи. - Як довго можуть тривати сприятливі для життя людей умови? Це залежить як від природних факторів так і від Системи. Сприятливі природні умови були на протязі десятків мільйонів років до нашого часу і ймовірно будуть такими і надалі. Особливо враховуючи здатність Системи боротись з астероїдною і кометною загрозою, контролем погоди, вулканів і землетрусів. Тож залишається питання щодо самої Системи, враховуючи критичну залежність життя людей від неї.

Зрозуміло, що статичної надійності Системи може вистачити на десятки років, але не на сотні, тисячі чи мільйони. Тож сама Система повинна постійно оновлюватись, мінятись, розвиватись. Чи не втратить вона в результаті цих змін свого інстинкту служити людям і життю на Землі, свого сервізного призначення? Особливо враховуючи практичну відсутність впливу на неї людей. Хоча такий вплив якби і був, то ще швидше б розбалансував її.

З часом обов’язково втратить,- продовжив він після деякої паузи. Служити комусь - це ж не інстинкт самозбереження. Але й інстинкт самозбереження часом випадає. Такі організми просто сходять з дистанції і лишаються лише такі які борються за своє життя. Що станеться з Системою, якщо в результаті якихось мутацій в неї зникне інстинкт служити біологічним формам життя, зокрема людям? Чи своє служіння вона розумітиме якось дуже своєрідно.

Чим тоді буде займатись Система має лише академічний інтерес. Для нас важливіше що станеться з людьми. І тут є варіанти.

Але Система, при всій її автономності все ж є подарунком Цивілізації. І врешті-решт від Цивілізації залежить її функціонування. Поки Цивілізація ще пам’ятає своїх батьків нам нема особливих причин непокоїтись. Але ж через сотні чи тисячі років, а може й через десятки, вона піде в своєму розвитку так далеко, що можливо не бачитиме в біологічних формах життя жодного інтересу. Навіть в якості музейних експонатів. Тож нам залишається лише сподіватись...- Сід замовк і деякий час ходив в повній тиші.

- Але, припустимо, що Цивілізація втратила до нас всякий інтерес,- продовжив він. - Тим більше, що рано чи пізно це трапиться. Що тоді? Лишається надіятись, що не потрапимо їй випадково під ногу. Бо роздавить як слон мураху й не помітить цього. Отже, Цивілізація пройшла собі далі і залишились ми під опікою Системи. А поки Система правильно функціонуватиме, виконуватиме свої функції збереження і обслуговування життя на Землі, для людей триватиме Золотий Вік. Як довго він триватиме і чим закінчиться? Тут можна довго говорити, багато є цікавих варіантів, але я хотів би хоч трошки торкнутись і внутрішнього аспекту. Адже майбутнє людей залежить не лише від зовнішніх умов.

Великі зміни з людиною набагато швидше можуть статись в результаті внутрішніх факторів. І я не маю на увазі генетичні чи технологічні модифікації, так званих "мутантів", "гібридів" чи "безсмертних". То елементи Цивілізації, їхнє місце в космосі, Земля залишена для "натуралів", біологічних форм життя.

Але подивіться що відбувається. Якщо раніше дуже різні за своїми природними задатками і схильностями люди жили разом, то зараз вони сегрегуються, розділяються по містах зі специфічними правилами і умовами. Йде селекція людей. Можливо поки що це не сильно помітно, адже пройшло лише два десятиліття з початку масового переселення в плаваючі міста. Але спрогнозувати хід цього процесу не важко - дуже скоро появляться окремі підвиди людей, дуже різні за способом мислення, за ставленням до інших, за цінностями.

Ви скажете,- так такі завжди були. Але дозвольте пояснити на аналогії. Без спеціальної селекції всі собаки - дворняжки. Хоч і вони трошки чимсь відрізняються. Як і горобці, зайці, синички чи ворони. Але в результаті направленої селекції зміни можуть стати разючими. Візьміть якогось бульдога, гончу чи пуделя. Та вони більше відрізняються між собою ніж деякі зовсім різні види. Наприклад коні, осли чи зебри.

Селекція собак проводилась в основному за зовнішніми ознаками. А селекція людей містами відбувається за їх внутрішньою суттю. І скоро ми матимемо зовні схожих людей, які за сприйняттям світу, за поведінкою, за ставленням до інших будуть відрізнятись між собою більше ніж інопланетяни, якісь рептилії, павуки чи дракони. Але щось я заговорився. Тема прогнозів майбутнього невичерпна.

Наступне питання було від молодої, худої дівчини.

- В християн Бог є і Творцем і Господом,- сказала вона. - Він хоче, щоб люди жили згідно його заповідей і обіцяє вічне життя. А Ваш Бог - тільки Творець. Він нічого від людей не хоче, але й нічого не обіцяє. Чим же він кращий чи бажаніший?

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 22
( написати коментар )