На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 52

Анатоль, 09.12.2017 року



Сід як обпечений забігав по сцені, розмахуючи руками. Голос його зривався на писк, свист і шипіння.

- Мене завжди бісить людська тупість,- кричав він. - Мені здається, що вірити в цю галіматью можуть лише люди, які два речення не можуть співставити і побачити, що вони суперечать одне одному.

Так зване "святе письмо" цієї релігії писалось на протязі багатьох століть багатьма дуже різними людьми. І хоча пізніше і піддавалось правкам і редакціям, але залишається купою неймовірних протиріч і дурниць. Не даром один з діячів цієї церкви казав: "Вірую - бо абсурдно".

Але така природа людини,- продовжив він вже спокійнішим голосом. - В її конструкції передбачена можливість вірити у будь-яку маячню, якщо ця маячня займає певне місце в свідомості, місце, відведене для переконань. Тоді вона не доступна для критики розумом, і розум лише служить їй, як і інстинктам. Віра і справді сліпа. Зовсім сліпа. Людина не здатна сприймати аргументів, які суперечать її вірі. Вся інформація проходить через фільтр віри, переконань.

Сід остаточно заспокоївся і ходив по сцені в своїй звичній манері, опустивши голову.

- Але добре, подивимось на християнського бога. В його еволюції.

"І створили боги (Єлогім) людину за образом і подобою своєю. Як чоловіка і жінку створили її",- взнаємо ми з першої сторінки Біблії. Звідки робимо висновок, що боги мають вигляд чоловіків і жінок.

А вже з другої сторінки і решта Біблії про господа Ягве. Там зовсім інша історію творення. Господь Ягве ліпить з глини Адама, і вдуває йому в ніздрі життя. Після цього садить в пустині садочок-Едем і поселяє там Адама, щоб порати і обробляти садок, потім робить звірів для допомоги Адаму. Причому робить їх подібними до Адама. І нарешті - Єву з Адамового ребра.

Послідовність творення в цих двох розповідях різна. В першій - рослини - тварини - люди. В другій - чоловік - рослини тварини - жінка.

Але відмінність цим не обмежується. Боги першої сторінки Біблії (Єлогім) якихось особливих вимог не ставлять людям - живіть собі, плодіться, заселяйте землю, їжею вам будуть рослини. Оце і всі їх заповіді. Нема там і таких понять як зло чи гріх.

Зовсім інше ставлення до людей у Ягве. Цей займається вихованням своїх людей по повній програмі. Починає з заборони їм їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, провокує людей, які ще не знають що таке добро і зло на порушення цієї заборони і тоді вже дає собі волю щодо людей. Оголошує всіх грішниками, робить їх життя важким і небезпечним, регламентує поведінку людей до найменших дрібниць. Як і з чого жертовники робити, що, коли і скільки в жертву приносити, що спалювати, що св’ященникам віддавати... В одному місці каже: "не вбий", в десятьох інших місцях - вбий за те, вбий за це, вбий за роботу в суботу, вбий за служіння іншим богам, вбий брата, сина чи дочку навіть за таку пропозицію...

Але християнський бог - не Ягве. Точніше не лише Ягве, чи й не зовсім Ягве. Мойсеєвого Ягве взявся реформувати Ісус з Назарету. Для своїх учнів і перших послідовників він був просто вчителем, рабі. І лише після своєї смерті зробив стрімку кар’єру. Перший етап цієї кар’єри - месія, помазаник на якийсь важливий пост, або грецькою - христос. Хто ж такий месія?

Після розквіту в період царів Давида і Соломона настав довгий період занепаду Ізраїлю. Всякий успіх чи невдачу в ті часи пояснювали просто. Якщо не слухаєтесь свого Господа, грішите, то він покарає вас. Нашле різні лиха, посуху, неврожай, голод, хвороби, моровиці, віддасть в руки ворогів. А будете слухатись, то зробить великим народом, дасть можливість розмножитись, завоювати інших.

Завдяки пророцтвам численних пророків євреї очікували приходу Месії, який відродить могутність царства Ізраїльського.

Правда роль Месії різні пророки бачили по-різному. Одні вважали що його роль - бути цапом відбувайлом, який візьме на себе всі гріхи народу і таким чином повернути ласку Господа Ягве. Інші ж бачили його царем Ізраїльським, що зможе повернути колишню славу і могутність царства. А оскільки могутність і слава царства пов’язувалась з першим царем об’єднаного царства Юдеї і Ізраїлю Давидом і його сином Соломоном, то природно, що й майбутнього Месію чекали з роду Давидового і з батьківщини Давида - Віфлеєму.

Тож євангелісти Матвій і Лука взялися підганяти біографію Ісуса під стандарти очікуваного Месії. Але, хоч він був не з Віфлеєму, а з Назарету, і навіть не з Юдеї, а з Галілеї, в своїх євангеліях вони змусили Ісуса народитись в Віфлеємі і бути нащадком Давида. Навіть написали його родовід. Але інтернету тоді ще не було, писали вони окремо, тож і родоводи в них вийшли зовсім різними і за іменами предків Ісуса, і за їх кількістю.

Пізніше, коли послідовники Ісуса побачили, що не визнають євреї його за Месію, а помазаник на царство Ізраїльське - якось мілкувато для поклоніння іншими народами, підняли статус Ісуса до сина божого, хоч той і постійно повторював, що він син людський.

Тож в пізнішій євангелії від Івана Ісус зразу проголошується Сином Божим, а тому йому ніякої потреби бути з роду Давида і родитись в Віфлеємі вже нема.

Ще пізніше церковні лідери зрозуміли, що і статус сина божого є якимсь другорядним порівняно з статусом бога. Бо що ж виходить, що в євреїв - сам Бог, а в нас за бога лише його син? Тож вирішили об’єднати сина, батька, і ще й духа божого в одного цілісного неділимого Бога, хоча й у трьох персонах. Ось така історія еволюції християнського бога.

Але в чому полягає Ісусова ревізія Мойсеєвого бога? Мойсеїв бог - племінний. Він вимагає послуху в свого народу, за непослух карає весь народ. Така собі колективна відповідальність перед богом. Ісус же проголосив індивідуальну відповідальність. Кожен сам відповідає за свої гріхи. Але не зараз. А колись після смерті.

Ісус не чіпав Мойсеєвого "природознавства", "юрисприденції" чи "економіки". Він зайнявся ревізією моральних принципів, людських відносин. Зокрема відмінив принцип помсти.

З одного боку Ісус поставив більш жорсткі вимоги до людей, оголосивши гріхом не лише вчинки, а й бажання. Але з іншого боку функцію покарання за злочини він відніс виключно до Бога, та й то на колись, в кінці світу.

Прихід кінця світу і царства божого він вважав справою найближчого часу, тому закликав людей не перейматись житейськими справами, а готувати себе до цього приходу.

І нарешті про ще одну важливу ревізію, зроблену послідовниками Ісуса. Племінного бога євреїв перетворили в бога всіх людей. Сам Ісус не планував заходити в своїй реформації так далеко. Посилаючи своїх учнів по містах ізраїльських проповідувати наближення царства божого він застерігав їх: "А в поганські міста не ходіть, бо я прийшов спасти заблудших овечок дому Ізраїлевого". Але оскільки заблудші овечки спасатись не захотіли і з’їли спасителя, то його послідовникам не залишилось нічого іншого як вкласти в рот Ісусу вже після його смерті вказівку проповідувати всій землі. Але що ми все про християн та про християн,- Сід ненадовго замовк.

- А тепер скажіть мені, дорогі мої, чи є в цих бібліях-євангеліях хоч щось про Творця?- він зупинився і подивився в залу.

- Я вас зараз дуже здивую, але є! - радісно вигукнув Сід. - На першій сторінці Біблії. Де говориться про створення світу богами (Єлогім). Звичайно, в формі примітивних уявлень тогочасних людей типу: "і закріпив він на тверді небесній сонце, місяць і зорі". Але що для нас важливо, що Творець, на відміну від вигаданих людьми богів, не дає людям жодних вказівок як їм жити. Лише благословляє їх: "плодіться, розмножуйтесь, заселяйте і опановуйте землю", Сід зробив паузу.

"І побачив Творець, що вчинив. І все - добре воно!". На цьому закінчується розповідь про Творця. Все добре воно, що вчинив Творець. Нема ні зла, ні гріха.

Поняття зла і гріха появляється лише тоді, коли вигадані людьми боги дають людям вигадані ж людьми вказівки як їм жити, що робити, що є добрим, а що поганим. Тобто коли появляються суспільні ідеології, табу, норми моралі, закони. Коли з людини потрібно зробити елемент суспільної машини.

Тепер щодо того, що вигадані боги обіцяють вічне життя в раю чи вічні муки в пеклі. А Творець цього не обіцяє.

Але скажіть мені, чого варті обіцянки вигаданих персонажів?

Творець же не обіцяє, він творить! Творить в тому числі і за планом. Його план в конструкції, структурі його творінь. І він розгортається! - Сід підняв вказівний палець. - Розгортається і реалізовується і мимо волі людей і через їхню волю.

Вигадані боги обіцяли життя в раю. А хіба Золотий Вік - це не рай? Це краще ніж рай. Набагато краще. Що хорошого в обіцяному раю? Вічно Господу осанни співати? Та я здох би на другий день від такого життя. Це яким садистом треба бути, щоб придумати такий рай. Зараз же кожен чим хоче тим і займається. Кожен може знайти собі місце по душі і мати чого забажає. А хочеш вічного життя - будь ласка - ставай Безсмертним. Але місце Безсмертних на небі. Хоча, як виняток, деякій кількості і на землі.

Я не адвокат і не пропагандист Золотого Віку. Я просто кажу, що Творець нічого не вимагає і нічого не обіцяє словами. Бо і вимоги його і обіцянки в конструкції його творінь в їх потенціалі.

І наша Церква призвана допомогти вам пізнати себе і реалізувати свій потенціал. Це в якості реклами,- усміхнувся Сід.

- І останнє питання,- сказала асистентка і відправила камеру до немолодої дорідної дами, напевне жінки якогось начальника в минулому.

- Чому у Вас такий вигляд, такі манери?- спитала та. - Ви ж - обличчя Церкви.

- Любі мої,- усміхнувся Сід. Ви - обличчя Церкви. Всі ви є обличчям Церкви. Такі різні обличчя. І ще більш різні душі. І в кожному якийсь потенціал від Творця. А я такий як є, яким себе почуваю, яким мені комфортно бути, не пристосовуючись до чиїхось уявлень чи стереотипів. І вам бажаю пізнати себе, знайти себе і бути собою. Бути собою легко, комфортно і приємно. Не бійтесь бути собою. Завжди знайдеться хтось, кому ви будете цікаві таким як є.

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 48
( написати коментар )
Анатоль
2017-12-09 07:22:53

Сід про християнство. Кому цікаво.

Чим Творець відрізняється від Господа.

(відповісти)
( написати коментар )