На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Про листи та поштові кіоски

Софія, 09.12.2017 року



У занедбаному провулку сховався маленький поштовий кіоск, такий собі архаїзм, накшталт бабусь, що торгують квітками, городиною та іншим мотлохом на узбіччях заміських доріг і біля гіпер-мркетів. Останні адепти давньої минувшини, що тримаються на світі, кутаючись у свої картаті теплі хустки, і вирощуючи герані на підвіконнях.

Так як і цей поштовий кіоск. Тепер ніхто не пише і не відправляє листів з вигадливими колекційними марками, листівками та фантиками від імпортних цукерок.

Певний час ми намагалися знову почати, але не вдалося. Просто пропала потреба так міцно один за одного триматись, захаращувати свій запустілий простір наліпками та фантиками, клеїти на трюмо етикетку від кока-коли як символ нарваної свободи.

Але кіоск ще стоїть. Посеред блакитного зимового надвечір'я, світить потертими жовтими боками, та заваленою папірчаним непотребом вітриною. Там сидить сумна насуплена жінка і в'яже шкарпетки своєму онукові, часом куняючи, вивчаючи на пам'ять учорашні газети. Вона, ця жінка, дуже дивується, коли хтось просить її продати журнал, ще більше - коли питають конверта. Сидячи тут, у богом забутому кіоску посеред непомітного провулку, вона вже давно змирилася зі своєю непотрібністю і безнадійністю, навіть вже забула, скільки вартує марка по Україні, і скільки закордон.

Вона вже забула, як сама писала листи. Тижні очікування, особливий солодкий, терпкуватий запах у під'їзді, коли надходила пошта... Забула як дружила з якимось хлопцем, болгарином, здається - його звали Демир, і як той кликав її в гості, а вона так і не зібралася.

Жінка подає конверт, заспокоює себе, мовляв: "це, мабуть, студенти, понесуть у ньому хабаря викладачу, кінець грудня, сесія ж..."

Вона дов'язує онукові шкарпетки якраз до Різдва, онук виростає і навіть не здогадується, що колись його бабуся була молода, та писала паперові листи якомусь хлопцю з Болгарії, вкладаючи в них фантики, сухі квіти і жагу першого дівочого кохання...

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 user , Ігор Стожар. 45
( написати коментар )
Анатоль
2017-12-09 17:30:19

"заспокоює себе, мовляв: "це, мабуть, студенти, понесуть у ньому хабаря викладачу, кінець грудня, сесія ж..."

 

Заспокоює себе: "все нормально, це для хабаря" :)

(відповісти)
Ігор Стожар
2017-12-09 18:07:45

Розповідь про минулий час. Не буду заглиблюватись у деталі, але головна неузгодженість, що лежить на самій видноті, це локація того кіоску. Один штрих і все інше  втрачає сенс.

(відповісти)
( написати коментар )