На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Київ. Вокзал

Олена Макарчук, 17.12.2017 року



Тетяна все-таки спізнилася… Потяг вже пішов. Колії виблискували хижо і насмішкувато. Чомусь подумалося, що вони схожі на ножі… Клята робота! Кляті пробки! Сльози потекли самі по собі. Все. Впала на лавку на пероні, де вже похропував якийсь безхатько. Намагалася не схлипувати, щоб не привертати до себе увагу. А потім зрозуміла…Що всім байдуже. Глибоко байдуже чи вона плаче чи сміється. Здалося, що впади вона зараз на перон – через неї просто переступлять, поспішаючи на свій потяг. Дівчині стало страшно. Величезний натовп людей, як злагоджений організм, рухався, їв, гомонів і був глухий до всього та всіх. Згадала всі обставини сварки з Сергієм і ще сильніше заплакала. Скільки вона сміялася з жіночих романів, де вся інтрига полягала в тому, що хтось когось не так зрозумів, хтось комусь щось боявся розказати, а злі, підступні «друзі» нашіптували обом закоханим побрехеньки. Тетяні тоді хотілося сказати: «Люди! Ну якщо ви так кохаєте одне одного, чому ви слухаєте якісь вигадки, чому ви десь в районі десятої сторінки не сядете мирненько і не розкажете, що там в кого на серці –і все! Конфлікт вичерпано!» Здавалося, дійсно легко: просто сісти і про все домовитися. Але ж про що тоді писати 300-500 сторінок! І посміявшись з видуманих страждань літературних героїв, Тетяна думала, що от в неї з Сергієм ніколи так не буде. У чому проблема: першою піти на примирення, адже у них щире кохання і не може якась дрібна сварка затьмарити його! Змогла… Слово по слову, гордощі, амбіції, елементарна втома чи новомодна хвороба – осіння депресія. Навіть звичка Сергія називати «малою» почала дратувати. Все дратувало. Накопичувалося, накопичувалося і раптом вибухнуло дурною сваркою. І от результат – вони вже 10 днів не бачилася і Тетяна лише випадково від спільного знайомого взнала, що сьогодні Сергій їде на Схід. Чому?! Невже… Невже через неї? Тетяна думала сьогодні побачити Сергія на вокзалі. І от спізнилася. Тепер сидить і хлюпає носом на пероні Київського вокзалу. Ситуейшн. Зрештою, дістала мобілку і знайшла знайомий номер. Думала подзвонити, але… Неслухняними змерзлими пальцями набрала в СМС лише одне слово «Вибач». Як же складно було набрати ці 5 літер! Зрештою, зітхнула, натиснула «Відправити» і зовсім знесилена заплющила очі. Раптом пролунала мелодія, яку Тетяна поставила саме на номер Сергія. Це була «їхня» пісня. Пісня, з якою так багато було пов'язано… Якусь мить дивилася на дісплей, не вірячи, а потім … «Мала, я завтра їду. У нас є доба» …

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 user , Ігор Стожар. 38
( написати коментар )