На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 54

Анатоль, 21.12.2017 року



Борису чомусь знову пригадались слова Сіда, звернені ніби до нього особисто: "І якщо ви відчуваєте себе вовком, то не варто дивитись на всіх інших людей як на овечок. А то можете натрапити на тигра чи лева. Чи насмілитесь напасти на носорога тільки тому, що він травоїдний. І це не принесе вам ні успіху, ні щастя."

Ці спогади прозвучали настільки ясно і переконливо, що Борис аж здригнувся. Не було жодного сумніву, що ці пророчі слова стосувались саме його, Бориса, а він їх пропустив повз вуха. І проігнорував попередження брата, який теж відмовляв його від цією авантюри. І тепер він тут, в цьому темному ящику, в більш немічному і безнадійному стані ніж вовк в ямі чи капкані.

А чому так сталось? Він піддався на провокацію полтавчанина. Але хіба тільки провокатор винен? Хіба в цьому нема вини самого Бориса? Є. Загрався щось він у всевладного царька, його розум засліпили амбіції, що він тут господар всього і всі повинні йому підкорятись, і він вправі вирішувати долі інших людей. А хто він такий? Хто дав йому таке право? Сила? Але якщо він вважає, що сила дає право, то на що йому тепер жалітись? Все справедливо, просто натрапив на більшу силу.

Хіба він не знав, що цей з Великої Четвірки? Знав. А чому ж попер на нього? Тому що той ні на кого не пер?

До речі, а чому ж цей Макс, маючи таку силу, не прагне влади? При таких можливостях він міг би не лише район під себе підім’яти, а й ціле місто. Значить йому влада не потрібна? А чому Борису потрібна? Навіщо мені влада? Що вона мені дає? Почуття значимості, гідності? Бо як не ти над кимсь, то хтось над тобою? Якщо не пан, то слуга? Ну а як же інакше?

А от Макс не живе в цих координатах. Він не вважає себе і не хоче бути ні паном, ні слугою, ні вовком, ні вівцею. І взагалі не грається в ці ігри за владу. Але ж не всі такі. От взяти когось з підлеглих Бориса. Зараз він вожак і всі йому підкоряються, а варто трохи розслабитись - і з’їдять.

То як же правильно? Може кожен грається в ті ігри в які він хоче гратись, і не можна примушувати когось гратись в чужі ігри? І гризтись за владу, і мати право на владу лише над тими, хто хоче в цих іграх брати участь? Напевне так буде правильно.

Борис відчув якесь внутрішнє задоволення і велике полегшення, ніби піднявся на гору чи розв’язав якусь важку проблему. Шкода тільки, що зрозумів він це надто пізно.

Йому здалось, що почало світлішати. І справді, через деякий час стало так світло, що довелось примружити очі. Раптом почулось тихе шелестіння, кокон відкрився і перетворився в диванчик.

Борис встав і оглянувся. Він був в світлій кімнаті без вікон і дверей. Неподалік на такому ж диванчику сидів полтавчанин.

- О, проснувся нарешті,- сказав той,- довго ж ти спиш.

- Я не спав,- холодно відповів Борис.

- Чим же ти там займався? Медитував? Чи...

- А тебе давно випустили?- перебив Борис.

- Куди випустили?- здивувався полтавчанин, - я тут де і ти.

- Випустили з цього,- Борис кивнув на диванчик.

- Чому випустили? Я сам встав.

- Як? Ти не був закритий?- здивувався вже Борис.

- Я сказав відкрийся, і воно відкрилось,- полтавчанин уважно дивися на Бориса. - Туалет шукаєш? - здогадався він по блукаючому погляду того,- он там, табличку на стіні бачиш? А їсти-пити там,- кивнув на табличку з протилежного боку, глобальні канали там он можна дивитись, а там... ну сам розбирайся, а я поки трошки подрімаю.

Він ліг на свій диванчик і той плавно перетворився в замкнутий кокон.

Борис підійшов до стіни, де мав бути туалет. Стінка розсунулась, відкривши вхід в залу, що більше нагадувала кабінет якоїсь лікарні з найсучаснішим обладнанням, з якого Борис впізнав лише рекріаційну ванну.

Їдальня була хоч і невеличка, але теж добре оснащена. За розсувними стінками тони найрізноманітніших продуктів в упаковках тривалого зберігання. "Щось на тюрму мало схоже",- подумав Борис. "Хоча хто зна, може для одного з Великої Четвірки тюрма саме так і уявляється".

Борис повернувся в кімнату з коконами, походив, розглядаючи таблички на стінах, підійшов до свого диванчика і обережно сів. Нічого не сталось, але лягти він не наважувався.

Хвилин через десять кокон полтавчанина розкрився і той встав.

- Щось не спиться,- сказав він. - Ну як, ти вже освоївся? Поїв?

- Та апетиту нема. Не проголодався ще мабуть.

- Ясно. Переживаєш. Не охота тут решту життя провести. Але подивись на це інакше: вважай, що ми вже пробрались в фортецю ворога, сидимо в троянському коні і чекаємо слушної нагоди.

- Ага, з тією різницею, що кінь їхній і вони знають, що ми тут, бо самі сюди нас посадили.

- Наша перевага в тому, що вони нас бояться, а ми їх - ні, бо знаємо, що нічого вони нам не зроблять,- впевнено заявив полтавчанин. - Вони скоро прийдуть вибачатись і домовлятись, і тоді треба не упустити моменту.

- Ти що, справді такий ідіот?- розсердився Борис, - мало тобі?

- Щось я не зрозумів. Тобі що, розхотілось вже цього маєтку? Може ти вже й згоден виїхати з Харкова, якщо відпустять?

- Так, згоден. І шкодую, що піддався на твою провокацію. Але є й плюси, я тут дещо зрозумів. А ти...- Борис не договорив, бо прямо в нього на очах полтавчанин почав змінюватись і через пару секунд перетворився на Даю.

- От і добре,- сказала та,- будемо сподіватись, що й справді зрозумів. - Вона підійшла до Бориса і уважно подивилась на нього. - Тоді Ви вільний, можете йти.

- Куди?- від несподіванки Борис був в ступорі.

- Додому.

- А з Харкова?

- Як хочете. Якщо вирішили залишитись, то відремонтуйте дорогу, що ви зіпсували. І скажіть Миколі, щоб знищив решту мін і боєприпасів, що є у вас.

- А де він?

- Чекає на Вас. Автомобіль підвезе вас до розвилки, подзвоніть брату, щоб забрав вас там.

- А...

- Двері там,- вона кивнула на табличку на стіні. Підніметесь ліфтом, автомобіль з Миколою вже чекає.

- А полтавчанин?

- Він Вам потрібен?

- Ні.

- Ну й добре.

Борис підійшов до стіни з табличкою дверей, стіна розсунулась, відкривши вхід до ліфту. На порозі він оглянувся, але на місці Даї вже стояв Макс. Борис хитнув головою і ступив в ліфт.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 48
( написати коментар )