На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Прозорий попіл

Шон Маклех, 01.01.2018 року



«Попіл, але прозорий.

Він мене веселить.

Я в ньому бачу самого себе.»

(Григорій Сковорода)

У жмені своїй

Затискаю попіл,

Сію його, як сіють зерна:

Попіл прозорий.

Падає він на землю зорану

(Зоряну),

Падає він на каміння,

Падає він на коріння,

Падає він на води дзеркало,

Падає він у душі людської безодню

І проростає вогнем –

Деревом язикатим, зіллям сонячним –

Попіл прозорий.

Збирав його не рік, не два

Левадами та гленами,

Торфовищами та долинами,

Де колись стояли селища

Диваків-гелів:

Прочан свого святого острова.

Збирав я той попіл прозорий,

Що вікував тут не одне літечко,

Не одне століттячко

І не одне тисячоліттячко,

І зрештою втямив, що попіл – то зерна:

Тільки прозорі й не видимі,

Які сіяти тепер мушу:

Скільки років моїх вистачить:

Бо попелу того вдосталь:

Попелу Вітчизни нашої…

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 in_a_landscape. 36
( написати коментар )
in_a_landscape
2018-01-08 10:47:43

І птиця Фенікс зачудована на гілці, крила розкривши, очима закліпає

(відповісти)
( написати коментар )