На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Четверта думка з вісімнадцяти

Serischeva Antonina, 03.01.2018 року



Рукописи не горят. А якщо підпалити?

Зникне папер - матеріальний носій, а інформація буде "жити". Думка, що народжується в нашій голові, народжується. А коли вона помирає? Коли ми забуваємо? Та це ми забуваємо, але не мозок. Мозок пам'ятає все. Я пам'ятаю свій перший день народжеггя. Хвилину того, коли мені було рік. Нащо? Найцікавше навіть не те, що ми не все пам'ятаємо, а тп, що ми могли запам'ятати, якби забули це. Після створення комп'ютерів треба навчитися вже для себе розуміти, що десь, але інформація блукає наче в очікуванні. Як хижак, вона чекає на свою жертву. Дуже мені подобається думка про ноосферу. Бо бачу там логіку. Всюди де бачу логіку відчвваю дихання того сенсу, що шукаю я.

Проектуючи у своїй голові ноосферу, я уявляю вже не дорогу, а павутиння, що знаходиться ближче до хмар. Це теж такий собі переплет доріг, але мені ближче до цієї теми ниточки. Тут вже нема системи звороту на "так" чи "ні". Це відірвані з контексту шматочки інформації, що блукають. І думок там, більше ніж зірок. А як бачуть вони голівоньку світлу спадають до землі і селяться у людині. Прикладом роботи ноосфери може бути наша з тобою улюблена всесвітня павутина. Скільки ж там усього літає. І губиться там. Але ж десь зберігається.

До мене, як і до будь-якої людими надходять ідеї. І я, як і будь-яка людина час від часу узнаю, що мій мозковий винахід вже втілений у життя. На жаль чи на щастя, але не всі мої думки новаторські.І як так виходить, що в голови двох абсолютно (якщо можна так казати) різних людей, у різні роки надійшло, як муза, наша проекторна картинка.

Щось ми залишили поза увагою. Десь все ж є кабель що під'єднується до того небесного павутиння.

Отже, думка четверта, ми якось пов'язані.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 28
( написати коментар )