На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Жовта ніч

Артур Сіренко, 05.01.2018 року



«Місяць часткою часнику,

Тьмянів від болю аґоній,

Кидав кучері жовті

На жовті дзвіниці.»

(Федеріко Ґарсіа Лорка)

Все пожовтіло в пітьмі, Лоренцо*,

Навіть твоя недоречна Венеція

Анахронізмом дітей лагуни

Пливе каравелою жовтою

У Харона спогади човникові.

Лоренцо! Монети-ґудзики

На камзол втікача-дожа

Приший. А сняться аґонії

У павзах стогону мандолін

Міста венетів води (Аттіла).

Лоренцо! Карнавали щурів

Тих розфарбованих галеонів,

Що везуть чорний перець

Любителям смачно поїсти,

Серед міста дзеркал та паперу:

А ти кажеш: «Республіка…»

Лоренцо! Надто часто дожі

Вінчалися з морем, кидаючи

У його ненаситну пащеку

Перстень металу Сонця.

Тому марно ловити крилатому леву

Жовту рибу початку.

Маски носаті – модні після комети,

Після Нової Зорі, що так сяяла в Небі:

Селена – подруга Пана, діва Аркадії**

Гіпаріона та Теї дитя

Все зафарбовує в жовте (як Геліос гасне):

Море, обручки, монети, каблучки,

Ґудзики, дзвони, мерців, церкву, собак,

Місто і камінь, зуби і пасма, котів і мишей

І навіть чуму…

Примітки:

* - це зовсім не про Лоренцо ді П’єро де Медічі Чудового (Lorenzo di Piero de Medici il Magnifico) (1449 – 1492), це про зовсім іншого Лоренцо, що жив у Венеції. Але не про Лоренцо Пріулі (1489 – 1559) – дожа Венеції. Хоча, може і про нього – хто зна…

** - про Аркадію кажуть, що то країна козопасів, але то неправда. Це країна темних пророчих святилищ і людей, що присягаються водою Стіксу.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Окайда , тиха вода. 29
( написати коментар )