На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Довершено: Місто Темряви

Шон Маклех, 08.01.2018 року



«Чорне дійство світання

Ми п’ємо його вечорами

Ми п’ємо його вдень і зрання

Ми п’ємо його вночі

Ми п’ємо і п’ємо…»

(Пауль Целан)

Щоночі

Я будую Місто з кавалків темряви

Початкової – як три горішки у жмені

Старого картяра Бога -

Гравця в божевільну рулетку.

Три горішки з чорним нутром

Три горішки для попелюшки,

Що бавиться з попелом у темряві

(Хтось погасив світло –

Хтось, а не я, хтось – брудними пальцями),

Бався, дитя, бався – навіщо нам світло,

Навіщо сліпим окуляри, навіщо…

Щоночі

Я складаю підмурок своєї в’язниці

З цеглин споконвічної темряви,

Хтось ходить – дзвенить ключами,

Поза дверима Всесвіту:

Я знаю – там нічого крім темряви,

Але запитую себе – хто там?

Навіщо він там ходить

І запирає двері моєї камери

Тюрми, яку я сам собі вимурував –

Тюрму Світу Сього – Світу Каїна.

А десь човен пливе у тьмі –

Човен жебрачки Венеції,

А десь мурують готичну вежу –

У тьмі.

У тьмі світу сього – вежу своєї свідомості

Назавжди готичної.

Місто темряви.

Немає з нього виходу, бо немає входу –

Ворота стоять серед міста – ворота в Ніщо.

Дайте мені цеглину – навпомацки –

Дайте цеглину старому Каменяру Вільному,

Я десь згубив свій кутомір і фартух –

Там, на вулицях міста темряви…

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
3 тиха вода , Борис Смиковський , Микола Нечета. 30
( написати коментар )