На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Фантазія

Кондратюк Вячеслав, 09.01.2018 року



Я не суддя тобі,

Я лише твій поет,

Якого ти пустила у свої світи,

Навчила мір краси і доброти.

Я не посмів тобі сказати: ні!

І вже назад немає вороття,

Нічого я не знаю до пуття,

Я лиш поет, який заплутався в собі.

Я лиш поет. А ти фантазія моя!

Не знаю як ми познайомились з тобою.

Де ти була коли я вийшов з небуття,

Щоб слід залишить в ненаписанім сувої?

Чому, скажи, обрала ти мене?

Чи я обрав зустрівши ненароком?

Щоб я любив тебе усе своє життя,

Милуючись ходи твоєї кроком.

Я твій поет. Мені наділа ти вінок зі снів,

Під ноги кинула каскади слів,

Щоб зміг я голосно усім сказати те що ти

Тихо нашіптуєш з своєї висоти.

— Скажи мені, прошу, фантазіє моя,

Чому знайшов тебе в житті своєму я?

— Тому, щоб міг ти бачити серед несправедливості і бід

Навколишній величний неповторний світ!

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 34
( написати коментар )