На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Росток

Кондратюк Вячеслав, 09.01.2018 року



Лиш сон важкий мене зупинить в цій війні,

І я впаду поранений його стрілою.

Крізь страх мій буду продиратися в пітьмі,

Лишивши своє серце із тобою.

О ночі темна незмірима глибина!

Сховай від злих очей мої надії.

Я в чорнім полі де посіяна озимина

В родючу землю заховаю свої мрії.

Нехай вони в вологім грунті проростуть,

Зверху невидимі, надійно сховані під снігом.

І хай весною ранньою снігів останній путь

Напоїть їх розталої води нестримним бігом.

Я знати й бачити не хочу ті настирні бур'яни,

Які від їх малих сховати хочуть сонце.

Тихенько сили наберуть в сирій землі вони,

А я піду до світла у далекому віконці .

І сильно вірю я в тоненький той росток,

Надійно схований від всіх крім Бога.

Минаю небезпеки і туди прямую крок

Де золотою змійкою блищить дорога.

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Володимир Кононенко. 42
( написати коментар )
Володимир Кононенко
2018-01-11 21:37:03

Написано з хвилюючим почуттям. Читається легко і на одному подиху. Гарні рядки.

(відповісти)
Кондратюк Вячеслав
2018-01-11 22:47:03

Дякую Вам.

(відповісти)
( написати коментар )