до постригу

так і душу готують до постригу

(мовляв… треба виголити

а краще рвати пасма з корінням

отих несусвітніх роздумів

що нібито бог насправді є жінкою)

вкотре і вкотре зашпортуюсь «ніби»

на звукосполученні ТА!!!

Заплющуєш очі,

Вдаєш ніби спиш

Невже ти не відаєш?!

Кожної ночі

До тебе приходжу Я…

все, як і личить затворниці – чорні мої одежі

(якби ти міг знати… якби ти мав здогад,

що ці милосердні сестри насправді есесівки:

різати серце навхрест і божитись,

що це не свастика?..)

стіни не гоять непослуху – це як

тривале запалення – невиліковно, Та!!!

Заплющуєш очі,

Вдаєш ніби спиш

Невже ти не відаєш?!

Кожної ночі

До тебе приходжу Я…

Любов натщесерце – як шерсть на губах

(це так, від безвиході, просто клин-клином

майже трикутники диких гусей

що, помережавши небо, прямують на Схід,

і навіть на Північ. Чому ж ти мовчиш?..)

серпом відтинаючи коси і спомини,

чуєш?! Так легше, Та!!!

Заплющуєш очі,

Вдаєш ніби спиш

Невже ти не відаєш?!

Кожної ночі

До тебе приходжу Я.