ЗАВЕРШЕННЯ ЦИКЛУ КОХАННЯ
Аліна Голіната - Слота, 07.06.2007 року
горю у вогні
згораю живцем
скоро не залишеться
нічого від мене
лиш прах
розвіється вітром
засіє собою лани
і я проросту
польовими квітами
на чиїйсь голові
простою короною
ляжу покірно
й зів'яну
коли прийде час
органічними рештками
потраплю у грунт
підживлю коріння
нових квіточок
і знову
простим німбом
обійму чиюсь голову
і все почнеться спочатку
ні
я не загину
згорю в цьому полум'ї
дотлію
і попелом розлечусь по землі
а ти недбало
зірвеш кривавий мак
і вплетеш
їй у волосся
всміхнешся до неї
а я зів'яну
від задушливого
аромату кохання
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 1 | cortes. |
2007-06-07 19:40:40
Дуже чуйний і емоційний вірш! І можливо великі критику його забракують, бо є невеличкі недоліки й незрозумілості...Але відчувається що дуже багато хотіла виговорити...
Такий вірш - крик душі! Знаєш, коли я писала такі вірші, свого часу, мені ставало лекше...
Я бажаю тобі тогож! Нехай з ним цей болісний і зпопеляючий цикл завершиться! :)
А ще - мені дуже сподобалося: "прорости короною", "обійняти німбом чиюсь голову" - дуже цікаво! ;) і закінчення, як на мене, дотепне й гарне! ;)