Море
Горизонт над морем плавно переходив у небо. Маринка до болі в очах вдивлялась у горизонт – їй здавалось, що зараз там замріють вітрила середньовічних кораблів, і хоробрий лицар у сяючому обладунку спуститься до неї і зробить її своєю дружиною. Маринка вже була підстаркуватою дівою, тому думки про хороброго лицаря збуджували її незайману стародівочу уяву. Раптом, на горизонті замріяв кривавочервоний прапор із зображенням дракона. Невдовзі виплив і цілий човен – дракар, з драконом на носі, великими горизонтальними вітрилами і з веслами по обидва борти. Разом з човном з за горизонту виїхала якась первісна пісня, помережана дикими вигуками і зойками гребців, на плечі яких падав важкий батіг наглядача.
Дівчина мрійливо сиділа на камені, споглядала на хвилі, які розбивались біля її ніг, і з цікавістю розгладала дивну конструкцію, властиву для часу на тисячу років віддаленого від сьогодні. Вона чула колись про клуби реконструкції, про збоченців, які роблять собі мечі, обладунки, і б’ються між собою, але реконструкція такого рівня була для неї шоком. Люди забавились до того, що дозволяють собі розсікати в кров шкіру на плечах. Розівчили якісь варварські пісні. Марина вирішила, що цього разу обов’язково собі когось закадрить. От, хоча би того наглядача у червоній мантії на обладунку. Складалась підозра, що колір вибраний не випадково – на ньому не видно було плям крові із спин нещасних гребців. Дівчина заклично замахала руками – гребіть, мовляв, сюди, красунчики. Красунчики її помітили, щось загиркали, розверещались. Батіг ще щільніше ліг на спини гребців, дракар пташкою понісся по хвилях.
Нарешті, човен виїхав носом на пісок пляжу. За каменюкою був розлогий громадський пляж, на якому гріли боки кілька сотень тіл. Вікінги з вереском вискочили на берег, і заходились вбивати пляжників. У феєричній симфонії смерті чути було крики мордованих, голови летіли під ноги, пісок жадібно всотував кров. Наглядач, який змінив батіг на сокиру на довжелезному древку помітив дівчину, яка все ще заклично вимахувала рукою і запрошувала лицарів до себе. В кілька стрибків вікінг опинився на каменюці. Різким помахом сокири він зрубав голову старої діви, копнув її закованим у метал носаком, розвернувся до моря, і замилувався його вічною красою.
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 2 | пізній син миколи, kuraj, БЛЕЙЗ, tyne, Riko Кабашик-Кілбаска, Катруськін Лукум. |
2007-08-18 21:44:13
;)
+
що за ненеависть?