Мозаїка Тиші, Трави та Дихання

:: ТИША ::

Між звуками брязкотом ритмом гобоя

Між напруженістю гітарних сухожиль і вен

Між гілкою та гупаючими об землю сливами

Тиша

Достовірна солодко-спокійна всевишня вказівка до

Вслуховування у власний біг крові пульсування серця

Входження у артерію кімнати із запахом мирти

На зупинці серед хаосу будинків-думок

Знаходиш розмоклий квиток

Де на звороті рецепт у деталях розписано

Найвеличнішої з-поміж мелодій твоєї історії

Хоча буває незвично

Вдягати шати тиші

Та ставати

Її безколірним голосом

За собою

Заклацуєш ковані майстром

Підписані відбитком пальця

Двері важезні

:: ТРАВА ::

Він по пояс занурюється у зеленкавий ставок

І косить довготелесу траву зігнутим лезом

Він не:

- растаман посередник легких наркотиків та уяви

- колекціонер піддатливих дочок Флори

- затятий збирач того що погано лежить

- безпорадний учасник моб-перфоменсу

який завчасу відколовся від групи

Він косар яких на селі багато

Коли вся довколишня трава вигоріла

Він залежний від завтрашнього та шлунку худоби

А відтак і від шлунку своєї родини

Він занурюється по шию тай косить

На місці на якому досі було пасовище

Допоки один з мудреців-самозванців

Не задумав поставити греблю на річку

Запустивши коропів і в’юнів у траву сієї води

:: ДИХАННЯ ::

Експрес нічної кави

Не відвозить від головного болю

Самокрутка не звільнює від дихання

Почасти сон притлумлює реальність

Сон творить ілюзію швидкого безсмертя

І блискавка навпіл розділює небо серця

Мо’ запитай через дощ – вісника слів/співів/снів

Чом Бог не встановив парасоль у наші тіла

Чому свята мовби зумисне просякають смаком роботи

Переходячи зебру на заборонений колір

Бачиш як світло оце заповнює тебе до країв

І в кошику замість квіття несеш їй каміння й олію

Своїй чарівній царівні Емо

(яка напівлежачи в лихоманці малює в повітрі

довгим нігтем як мовчазне чекання на тебе

довгим від опустошення твоєю безликістю

сполучення двох молекул бензолу і відпускає)

І ще перед неминучим заходом сонця

Хтось інший назбирає слини аби

Вимити нею землисте лице

Котрогось екс-бійця жебрака

Розтоптаного за ніщо

Затоптаного ув ніщо

Буйвола загнаного на арену

Тавром незрозумілого миру

Мабуть механізм смерті і нового життя

Зачинається між знеструмленням

І зневодненням

Міста

P.S./...

Сусідко Вероніко

Якщо

Твої батьки сподіваються

Що завтра ми підемо в малинник

Читати Шекспіра

–

Вони на превеликий їх жаль

Помиляються

8,18.08.2007