Нотатки Вампіра. Розділ 20. Організаційні питання.

Після вбивства коменданта моє становище стало ще критичнішим. До цього часу війна велась на рівні міста – зі мною розбирались, як з частинним випадком, ще одним постачальником вампірес для старших вампірів. Зараз я вбив старшого вампіра, і перебив усіх його дружин. Захопив його будинок-фортецю і перебив охорону. Усі солдати, які залишились в живих після нашого заходу були випиті моїми дівчатами. Свідків залишати сенсу немає, а життєвої сили у молодих вояків багато. Простими маніпуляціями силою я очистив приміщення від трупів і крові. Треба думати, що робити далі. Насамперед, шукачі. Я достатньо довго бачив коменданта, щоб при потребі приймати його подобу. Перший і Другий пішли в казарму і привели свої три десятки до будинку коменданта. У супроводі цих трьох десятків я прийшов у військову частину шукачів до керівництва і наказав зібрати людей на центральній площі. Причиною такого наказу стало недавнє виявлення і вбивство вампіра з його дружинами хоробрими Першим і Другим.

Наступного дня вранці, після другої сурми глашатаї ішли містом і скликали людей на урочистість, присвячену знищенню вампіра. Люди до новини ставились з сумнівом, але іти ішли – цікаво було, що покажуть. Для більшої вірогідності, я вирішив показати вампіра, якого начебто вбили хоробрі Перший і Другий. Для цього я відрубав голову коменданта, трохи її підсушив силою, щоб спотворити риси обличчя і виявити довгі зуби, призначені для розгризання людських горлянок. Цей страшний трофей помістили на списі посеред площі для того, щоб кожен міг пересвідчитись, що вампір справді був, і що тепер він мертвий. Навколо списа стояла охорона з десятку Другого, проте усі хто хотів побачити артефакт його побачили. Люди відреагували на вбивство неоднозначно. З одного боку, вони були раді, що небезпека обійшла їх стороною, з іншого боку, вампіри вже давно не траплялись на людях, і громадяни почали навіть сумніватись у їхньому існуванні. Чулись навіть голоси, що тепер побори збільшаться, тому що вампіри повернулись і Шукачі знову воюють. Під звуки барабанів на площу рівними шеренгами прийшло вісімсот шукачів. Воїни вишикувались в каре за головою коменданта, і на площі тут же стало тісно. Люди намагались триматись подалі від своїх охоронців, тому що ті самі були наляканими і агресивними. Гордість відчували лише десятки Першого і Другого – адже це їхні командири вчинили такий великий подвиг.

У найкращому шовковому плащі коменданта я вийшов на постамент. Моя промова була довгою і зворушливою. Я закликав людей зосередитись, лякав вампірами і прославляв хоробрих шукачів. Наприкінці, я вийняв два довгих посріблених меча і вручив Першому і Другому. Зомбі по моїй команді прийняли зброю на колінах, а потім встали і одностайно відсалютували натовпу. Бійці Першого і Другого відповіли на салют дружнім ревом, який потім підхопили шукачі, а за ними і натовп почав шалено радіти, обніматись, верещати і свистіти. Вистава ішла по плану. Я підняв руки, і натовп стих.

- Від імені центрального керівництва шукачів, я оголошую цих хоробрих воїнів почесними сотниками п’ятого рангу. Шукачі Донлона діляться на два загони і переходять під їхнє командування. Окрім позитивних новин є ще і негативні. Вояки загонів Шукачів розпустились, дозволили собі хамське поводження з громадянами міста. Належна охорона міста не була забезпечена. Де є подвиги, там погана організація. Сотники восьмого рангу Мачута і Вереш втрачають свої звання і стають звичайними солдатами із правом здобуття авторитету і підйому по драбині. Наказую організувати регулярне патрулювання міста загонами по двадцять осіб. Менша кількість людей проти вампіра практично безпорадна. Шукачі, яких буде звинувачено у негідній поведінці, зверхньому ставленні до громадян, або вживанню спиртних напоїв при виконанні обов’язків будуть жорстоко покарані. Вчора нам показали, що війна ще не завершена, небезпека не минула. Консолідуємо ж наші зусилля для забезпечення загальної безпеки і порядку в місті!

Моя промова на хвилину приголомшила публіку. Потім люди відповіли на неї шаленим схвальним ревом. Я їм пообіцяв обмежити сваволю озброєних людей, а також показав їм винних у їхніх негараздах. Мачута і Вереш, до цього дня командири шукачів раптом стали найнещаснішими людьми, оскільки вони перейшли під владу до десятників, якими вони помикали як хотіли. Спочатку я думав організувати цей переворот на плацу шукачів, але там мені б не дали так просто змістити командування. Тут все було зроблено при свідках, і мені всі повірили. Ніхто наживо ніколи не бачив і не чув коменданта, старий вампір тримався одинаком і ні разу не виступав на публіку. Образ харизматичного лідера, який знає, куди всім треба йти тут же приклеївся до моєї нової особистості. Люди по черзі підходили до голови на списі, плювали на неї з ненавистю і з задоволенням ішли. Шукачі по команді Першого і Другого поділились на два корпуси, відсалютували дружнім вигуком і пішли у казарми.

Коли все розсмокталось, я подумав, що добре було б зайнятись Мачутою і Верешом. Ці двоє, колишні сотники шукачів мали вплив і владу над розумом шукачів навіть більшу, за комендантську. Комендант ніколи не жив у фортеці з шукачами, ніколи не опускався до їхнього рівня. Впливові і ініціативні сотники могли щось запідозрити і організувати проти мене заколот. Думкою я дав команду Першому привести до мене цих двох ветеранів. Невдовзі, колишні лідери шукачів стояли переді мною у супроводі варти із двадцяти солдатів. Їхні погляди кидали блискавки, а очі з під насуплених брів буквально спопеляли солдатів, які їх конвоювали. По моїй безмовній команді Перший вивів солдатів, залишивши мене на одинці з вояками. Вони намагались опиратись моєму наказу, тому їх роззброїли. Я зберігав ілюзію, яка мене робила для них комендантом, тобто показувався щуплявим старим низенького зросту. Могутні шукачі нависали наді мною як грозові хмари. Вони думали, що я буду виправдовуватись, чи щось їм обіцяти. Натомість з задніх дверей вийшли Валерія і Заріне, подивились їм в очі, підійшли кожна до своєї жертви, обняли їх і ввігнали зуби у їхні шиї. Трупи, які залишились після висмоктування я обробив так само, як Першого і Другого, і зробив із них зомбі. Тепер у мене під контролем були справжні лідери шукачів. Дівчата вийшли, кров зникла, і я закликав Першого із його двадцяткою назад у залу. Воїнам я оголосив, що після роздумів і розмови з колишніми сотниками я трохи пом’якшив покарання, і зробив їх обох десятниками п’ятого рангу. Новоспеченим зомбі повернули зброю і невелика процесія повернулась до казарми.

Що ж, з містом ми справились. Харчування для дівчат було забезпечене за рахунок шукачів, які не сприйняли в серйоз мого наказу. В казармі було оголошено, що для воїнів порушення закону карається смертю, і що вироки приводяться у виконання у підземеллях резиденції коменданта. Оскільки я не встиг прочитати пам’яті коменданта, я нічого не дізнався про інших вампірів, які правили світом. Попереду важка війна.