Особистий апокаліпсис
Ірина Шувалова, 07.03.2005 року
Це все пройшло, минуло, зникло,
Відбуло, видихлося – ось!
Бетон тремтить одноманітно,
І в смерті – смерті не знайшлось.
Нічого власне не скінчилось –
Лише роз’їхалось по швам:
Так скло підошвами дробилось,
І не боліло підошвам.
Тіла тіней зросли, хитнулись,
Полізли сліпо, навмання,
І вікна дико захлинулись
В крові зарізаного дня.
Крізь сітку однорідних стебел
Так сонце адове пече.
І пада вивихнуте небо
На дно твоїх живих очей.
17:05
2.03.05
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 1 | Артур Томський. |
2008-02-15 08:41:43
Початок слабонький, наче не твій.
А фінал - КОЛОСАЛЬНИЙ!!!