Авітаміноз

Знову отруїлася.

Просто період такий (авітаміноз по науковому). Це коли тільки подивляться на тебе колючим поглядом, скажуть що-небудь по дрібному уїдливе, пчихнуть у твою сторону отрутним жартом - і можна відразу в лікарню з запаленням, виразкою чи навіть пухлиною. А лікар, посміхаючись, поставить звичайний невроз. Звичайний невроз…

У Вас теж таке бувало? Погодьтеся, шкода, що не можна самому залізти під кірку свого головного мозку і прочистити його добре від зайвої інформації, чи розкрити грудину і зробити загальну дезінфекцію (для профілактики емоційного стану, щоб більше жодних неврозів).

Отруїлася чиєюсь байдужістю. Мені її подали в одному дуже пристойному закладі зовсім непомітно - в цьому, напевно, і полягає пристойність… Потім на роботі, і з друзями – була весела. Тільки під вечір засумувала, нічого не підозрюючи, лягла спати. Вночі прокинулася від дикого болю: стукало в скронях, палило усередині, крутило, давило груди – і не вистачило сил, щоб стриматися. У голові промайнуло «зараз почнеться». Зараз. Раз. Два. Три… це некрасиво, коли дівчина блює жовчними віршами зі згустками добірного мата… це некрасиво, коли вірши з маленькими шматками душі розтікаються по стінках унітазу… це некрасиво… але що робити – організм має якось боротися з інфекцією. Підвів імунітет. Сволота рідка – у черговий раз нагадав, що його зовсім немає.

Мамо, прости мене, що забувала пити таблетки здорового егоїзму, приймати вранці вітаміни апофігізму, цинізму, скептизму… ти і сама часто про це не пам'ятаєш. І після чергового випаду чиєїсь жорстокості свариш себе за довірливість і не точність. У тебе, мабуть, у всьому винні роки. А в мене – ілюзія, що сильна і без тих вітамінів осточортілих. Нічого! Це все несерйозно, тимчасово – весна. Від неї начебто б ще ніхто не вмирав.

Звичайний авітаміноз

Скоро ранок. І я не забуду свої таблетки.